Був на зібранні бджолярів

бджолаДекілька днів тому довелось відвідати зібрання львівського товариства бджолярів. Ніколи б не подумав що зацікавлюся цією справою.

Маю таке відношення до бджіл, як, наприклад, до суднобудування. Тобто ніякого.

Ну хіба можу згадати що дід колись тримав декілька вуликів. Але коли він щось робив у вулику, ми будучи малими дітьми, швидко втікали до хати. Бо знаєте, бджоли то не комарі, і можуть добрячий слід залишити 🙂

Крім того, мої два дядьки також тримають бджоли, але повторюю, я в тому «ні бум-бум». От один із них місяцями втовкмачував мені що потрібно завести бджоли (в нас є хата в селі).

Як відомо з психології «каждый говорящий внушает». І напевне його слова подіяли.

Також, що коли говориш знайомим що твої дядьки тримають бджоли, до майже автоматом запитують «за скільки мед продають». Особливо, коли мають малих дітей.

Бо не є секретом, що мед дуже корисним, і ті ж японці з’їдають в рази більше цього продукту ніж ми. І як бачите, і здоровіші за нас, і живуть довше.

А ми цукор налягаємо…

Так що розум переміг мій страх перед бджолами, і як я вже сказав, пішов на зібрання.

Скажу одразу, що там не тільки старші люди, є і середнього віку і молоді. Серед 20 присутніх (кажуть завжди збиралось більше), були і молодші за мене.

Сподобалось, що зібрались люди позитивні, врівноважені та розумні (я в людях розбираюсь непогано).

Керівник львівського товариства розказував про дії, які потрібно зробити щоб бджоли перезимували.

Далі почув цікаву інформацію про знаменитий різдвяний ярмарок у Львові. Його так показували по телевізорі, писали в пресі, всі гості Львова хотіли його відвідати.  А виявилось, що серед хатинок які продавали мед у центральній частині Львова, майже не було місцевих. Точніше, тільки 2-3 хатинки належали місцевим пасічникам, а інші були приїжджими (східні та південні області України). І то, за словами наших пасічників, це були не бджолярі, а комерсанти. От таке життя.

Крім того, на зібранні пасічники жалілися що без дозволів не можуть продавати на львівських базарах, при цьому приїжджі без таких самих дозволів спокійнісінько продають. Не знаю наскільки це правда, але неприємний осад залишився.

До речі, якщо ви захочете продавати мед, наприклад, у Луцьку, то вам прийдеться отримати дозвіл місцевого товариства бджолярів. Вони свій ринок захищають.

А у Львові ще потрібно навести порядок.

Щодо мене, то якщо дозволять фінанси (треба вирішити певні проблеми), то я не проти купити декілька вуликів та роїв. В мережі є купа матеріалу про розведення бджіл, дещо покажуть дядьки, і можна просуватися в цій справі.
Поставлю вулики, і нехай бджоли працюють.

Тим більше, що бджолярство – річ благородна та потрібна. В ідеалі потрібно повністю забути про цукор, і перейти на мед. В межах країни також.

Так роботи непочатий край 🙂

8 comments

  1. Олексій

    Сайт про папуг вже є, тепер про бджіл зробиш 😀

  2. Дядьки також вже свій попродавали. Значить є попит…

  3. Вітаю з Днем пасічника 🙂
    Бджіл вже собі завів? 😉

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*