Книга Тал Бен-Шахар “Что ты выбереш”

то ты выберешПрочитав чергову книжку, і ніби непогана. Цікаві думки там зустрічаються, із ними і поділюсь.

Випадковостей не буває. Зайва вага, сімейні сварки, нецікава робота, невдалі вихідні – все це результат НАШОГО вибору.

Ми часто діємо і реагуємо автоматично. На кожну подію маємо свій шаблон поведінки. Але правда у тому, що є набагато більше варіантів. І перед тим, як щось зробити, слід подумати: можливо є кращий вибір. Потрібно дивитись ширше.

Ми часто живемо автоматично, і не звертаємо увагу на своїх рідних чи красивий захід сонця. Автор згадує історію із книги Хелен Келер «Три дня прозрения». Вона у дитинстві захворіла, в тратила і зір і слух. І в книзі пише, щоб зробила, якби хоч на три дні стала здоровою. І там є її розмова із другом, який повернувся із прогулянки. Хелен запитує: «Що ти бачив»? а той відповідає, що нічого такого. І тоді вона запитала його: «Як це можливо цілу годину ходити по лісі, і нічого не помітити»?

Намагайтесь поводити себе як впевнена успішна людина. В тому числі це стосується постави. Якщо у вас розпрямлені плечі, прямий погляд, піднята голова, чітка хода, то це запримітять як оточуючі, так і ви себе будете краще і впевненіше відчувати. Горда і впевнена постава повідомляє оточуючим і вам самим, що ви заслуговуєте на повагу.

Не забувайте хвалити інших людей (членів сім’ї, колег по роботі, знайомих) як є за що. Але це повинно бути щиро, і не слід очікувати за це якоїсь вигоди.

Реклама нам твердить, що для щастя потрібен великий дім, круте авто, багато грошей. Але насправді, якщо базові потреби задоволені, то нові речі максимум що можуть дати – тимчасовий кайф. А справжнє щастя дає те, що нічого не коштує: гра в м’яч із дитиною, хороший обід з другом, присмак солоного вітру на березі океану.

Потрібно не забувати чарівне слово «ні». Часто, щоб зробити приємне співрозмовнику, ми кажемо «так», але це сказане «ні» самому собі.

Потрібно змиритись із тим, що ми не можемо змінити. Наприклад, нам може заважати сила тяжіння, але не варто через це постійно думати і переживати. Те саме із подіями із минулого. Краще зосередитись на теперішньому.

Людина відрізняється від тварин тим, що окрім набору інстинктів, ми вміємо думати. Потрібно це використовувати, і задавати собі запитання: «У чому сенс життя», «Як я хочу провести наступний день, тиждень, рік», «Яку освіту дати моїм дітям». Якщо ви хочете стати творцем свого життя, то ваші дії повинні бути результатом роздумів, а не здатності їх уникати.

У книзі подається цікавий факт. До 1954 року вважалось, що пробігти одну милю швидше ніж за 4 хвилини неможливо. Скільки не намагались провідні легкоатлети – це рубіж не було подолано. Але студент-медик Роджер Банністер вірив, що це можна. Над ним сміялись спортсмени, медики, вчені. Але 6 травня 1954 року він пробіг дистанцію за 3 хв 59 секунд. За рік вибігли із 4 хвилин ще три спортсмени. А дотепер цей рубіж подолали тисячі спортсменів!

Потрібно прагнути до здорової самооцінки, але не до хворобливого бажання вивищитись над іншими. Адже таким чином ми реалізуємо свої амбіції за чужий рахунок.

Автор приводить притчу. Уявімо, що ви інвестиційний банкір, і у вас сьогодні поганий день, ви втратили значну суму грошей, у дружини також видався поганий день. Дитина просить із нею побавитись, але ви роздратовані, і готові зірватись. І тут стук у двері. Заходить респектабельний чоловік, і каже, що йому відомо про ваші проблеми, і він пропонує 100 мільйонів доларів за двох ваших дітей. З ними будуть добре обходитись в іншій сім’ї, але ви посилаєте відвідувача подалі, бо у вас є цінніше, за 100 мільйонів доларів. Автор радить не чекати стуку у двері, а пам’ятати, якими насправді цінностями ми володіємо.

Замість жити теперішнім, чи часто задаємо собі запитання про минуле чи гіпотетичне майбутнє: «а що коли…». І це замість того, щоб насолоджуватись теперішнім моментом.

Ми часто до чужих людей відносимось добре, але виливаємо увесь бруд і негативні емоції на рідних людей.

Психологи запримітили, коли ми вдячні за щось хороше у своєму житті, то такого хорошого стає більше. Відчуття вдячності стимулює особистісний ріст і покращення якості життя.

Рослинам для росту потрібен вільний простір. Нам так само. Але для нас це тиша. Тому, регулярно слід сидіти у повній тиші, подумати про своє життя.

Ми звикли до шуму, він постійно присутній у нашому житті. Але тиша потрібна для розвитку творчого потенціалу, здорового розвитку, покращення відносин з іншими і самим собою.

Цікава історія про небайдужість. Один чоловік проходив на березі океану, і закидав морські зірки, яких хвилею викидало на берег, і вони гинули. Підійшов прохожий, і запитався для чого він це робить, адже на березі тисячі морських зірок, і всім не допоможеш. На що чоловік взяв одну зірку, закинув в океан, і сказав: «Ну, ось цій я все-таки допоміг».

У книзі ще багато зустрічалось цікавого, але не буду все переповідати. Читайте трохи самі 🙂

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*