КГБ знало все

кгб, плакатХочу розповісти вам одну історію, яку дізнався від хорошого друга.

Не секрет, що КГБ мало «своїх» людей у всіх інституціях та колективах «огромного» СССР. Про це багато пишуть, публікують спогади дисидентів, журналісти щось розкопують. Пам’ятаю, як ще в 2006 році на мітингу Олег Тягнибок стверджував що кожен 4-й чи 5-й вчитель, науковець, лікар – працював на КГБ, тобто стукачив. У ці цифри не хотілося вірити, але факти та спогади свідків підтверджують це.

До речі, якщо ви не знаєте як вербували спецслужби в СССР, то розповім популярний спосіб. Якщо, та чи інша людина підозрювалася у вчиненні неважкого злочину, але працювала у «цікавому» місці, то у неї було два виходи. Вона могла рік чи більше відсидіти у в’язниці, або …почати «працювати» на органи.

Та й нічого особливого не потрібно було робити: достатньо час-від-часу повідомляти оперативну ситуацію і надзвичайні новини. Таким чином можна було легко контролювати ситуацію у будь-якому колективі, починаючи від редакції газети, і закінчуючи металообробним заводом.

А тепер обіцяна реальна історія

У мене є друг (йому вже під 60) з яким я при зустрічі люблю поговорити. Справа в тому, що він, як і – поліграфіст. Одразу після закінчення поліграфічного інститут його направили на роботу, в Харків, на фабрику «Глобус». При Союзі випускників завжди кудись направляли, часто взагалі в Росію. Так от, він працював начальником друкарського цеху.

Треба сказати, що є друкарські машини які друкують на рулонному папері, а є які на аркушевому. Для останніх рулони паперу слід попередньо розмотати і порізати на аркуші.

Рулони з папером приїхали із Фінляндії, оскільки вони славляться якістю паперу. Фіни, знаючи про те що в «СССР сексу нема» понакладали в рулони з папером (а ці рулони важать по півтони) глянцеві журнали із оголеними жінками.

Працівник, що працював на розмотці із жадністю розхватав це добро, ще й товаришам роздав.

Прикольно і смішно, та слухайте що було далі. Як розказував мій знайомий, швидка не приїжджає так швидко, як, приїхала чорна «волга».  І одразу викликала до начальника цеху (мій знайомий) в кабінет цього працівника. Так і так, повертай всі журнали. Молодь не знає, але в СССР із цим було строго.

Та цей працівник впирався: «нічого не знаю». Тоді працівники КГБ попросили начальника цеху вийти з кабінету. Не знаю що вони з тим робочим зробили, але той одразу після цього показав всі журнали і кому їх дав.

Зверніть увагу на швидкість приїзду КГБ здавалося б через дурницю. Уявляєте як «працювали» оперативно доносчики? А уявіть, якби там йшлось не про якісь журнальчики, а, наприклад, заяви проти комуністичної влади?

От тому і так довго трималася радянська влада, бо спецслужби знали все. До речі, їхні колеги із ГДР – «Штазі» також дуже активно використовували інформаторів.

От таке-то життя було. Та боюсь щоб ці «інформатори» і зараз не працювали, тільки вже на іншу державу…

2 comments

  1. Метод пряника завжди працював серед рабів. Тільки розум раба не високий, а за пряником велика різка стоїть…

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*