Книга Вільяма Зінгера «Как писать хорошо».

как писать хорошо книгаВ мережі побачив позитивні відгуки про книгу Вільяма Зінгера «Как писать хорошо». Це світовий бестселер, продано більше мільйона примірників, витримав 30 перевидань.

Рекламують працю як класичний посібник по створенню нехудожніх текстів, і нібито це найкраща праця про письменницьку майстерність. Ну подивимось.

Статті автора публікувались у найвідоміших американських ЗМІ, так що йому є що розказати.

Тепер про конкретні поради автора. Їх там дуже багато, та я вибрав найкращі та найзрозуміліші для мене.

Так, Зінгер настійливо радить максимально спрощувати речення, видаляючи слова які не несуть змістового навантаження. Не бійтесь, через це ви не втратите авторський стиль написання, тільки читачу буде легше та зрозуміліше читати. Дуже багато авторів пишуть складно, щоб здаватися мудрішими, через це їхню писанину ніхто не читає.

Як приклад, автор приводить розпорядження уряду Рузвельда:
«Слід вжити заходів, що забезпечують повну невидимість на необмежений час протягом повітряних нальотів всіх муніципальних об’єктів, займаних органами федерального уряду, шляхом ізоляції усіх джерел як внутрішнього, так і зовнішнього освітлення».

І дивіться як це прохання передав сам Рузвельд:

«Скажіть їм, якщо вже не можна під час бомбардування піти з роботи, нехай завісять чим-небудь вікна, та щільніше».

Так що пишіть просто!

Йдемо далі.

Опис подій повинен розвиватися поступово, за вашою думкою читач повинен слідкувати без проблем. Інакше вони або нічого не зрозуміють, або будуть знову повертатися до незрозумілого моменту в тексті. Що також не є добре.

Не вживайте в текстах складних фраз, пишіть зрозуміло.

Як приклад він приводить звичку госекретаря Рейгана замінювати слово «тепер» на «на даному рубежі матурізації».

А дивіться як він переконував громадян США не хвилюватися з приводу напруженої політичної ситуації: «Ми повинні знизити шумовий рівень публічної фіксації на цих питаннях. Не думаю, що в даній фактичної сфері можна досягти значного зростання кваліфікованої обізнаності».

Ну і як? Легко таке читати?

Наступна порада – слід задати собі запитання: «для кого я пишу»? І виявляється, що не потрібно уявляти собі читача (бо вони всі різні), а слід писати для себе. Так так, щоб вам це було цікаво, можна навіть вставити жарт який вам цікавий. А читачі будуть вже підлаштовуватись під ваш стиль написання текстів. А якщо хтось не зрозумію жарту – його проблема. Всім не догодиш. Так каже Вільям Зінгер.

Автор настійливо радить уникати жаргонних «засалених» слів та виразів. Наприклад, помічників називають «гвардія», події «грядуть», повідомленнями «бомбардують», і т.д. слід придумувати своє 🙂

Слід протягом всієї статті писати однаково: від першого лиця, як учасник, чи сторонній спостерігач. Потім слід забезпечити єдинство в часі: минули чи теперішнє. Не потрібно де не треба перескакувати з одного в інший час.

Також, тон в статті повинен бути однаковим: офіційний, чи дружній, чи гумористичний.

Обов’язково в матеріалі має бути вступ та закінчення. Їх величині іноді залежить від аудиторії а також стилю написання.

Завжди слід збирати для написання статті багато, матеріалу, навіть більше ніж згодиться. Шукайте його скрізь, не тільки в найочевидніших джерелах. Читайте плакати, вивіски, об’яви, каталоги, безкоштовні газети, і т.д.

Абзаци в тексті повинні бути достатньо короткими, тоді він легше читається. А великі суцільні масиви тексту можуть відлякати читача.

Незважаючи на вищенаведену пораду писати як для себе, в кінці слід прочитати матеріал від імені читача, і подивитись чи він все зрозуміє. Якщо ні, то важкі моменти слід спростити.

Висновок. Книгу я б оцінив на 4 бали із 5. Все-таки відчувається що її писав американець, із прикладами зі своєї мови. Другий раз я її читати не буду, але про перший раз не шкодую.

З нею слід ознайомитись усім хто пише тексти: журналісти, блогери, учні, студенти, письменники, і т.д.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*