Книга Стіва Міллера про клінічну смерть

лікарі, операція, клінічна смертьПрочитав книгу Стіва Міллера «За гранью земной жизни. Доказательство Рая, подтвержденное очевидцами»

Автор описує спогади людей, які пережили клінічну смерть. Читав років 4 тому подібну книга Мольца «Жизнь после смерти».

Дослідники були атеїстами перед початком досліджень, і скептично відносились до таких розповідей. Але врешті решт переконались, що смерть – це ще не кінець.

Доказів, які підтверджують це – тільки лікарем-онкологом Джефрі Лонгом зібрано більше 3000. Погодьтесь, непоганий статистичний матеріал.

Голландський лікар ван Ломмель також зібрав дуже багато історій людей, котрі повернулись «звідти». У всіх них були досить подібні, яскраві та реалістичні переживання.

Якщо узагальнити свідчення тисяч людей, то буде така картина: людина раптом звертає увагу, що бачить своє тіло зверху, бачить та чує лікарів, які намагаються реанімувати тіло. При цьому може спокійно проходити крізь стіни, болю не має, страх проходить. Ніколи ще в житті не відчували себе так добре.

Люди, які були дальтоніками чи погано чули, бачать все у кольорі і прекрасно чують. Кольори важко описати, вони надзвичайно світлі та яскраві. Земні кольори темні та «брудні».

Героїв історій переповнювало відчуття любові, вони бачили прекрасні пейзажі. Далі, вони запримічали світлі істоти навколо себе, померлих родичів.

Далі, пролітали через чорний (не зажди) тунель, і зустрічали світлу постать. Настільки світлу, як сонце. Але від цього дивитись не було важко. Відчували себе в повній безпеці, і були оточені любов’ю. Спілкуватись можна було не словами, а думками.

Перед людьми проминуло усе життя, а далі вони зрозуміли, що «ще не час», і повернулись в своє тіло.

Люди, які повертались, стверджували, що найголовніше – любов до всього живого.

Життя наших героїв після «побаченого» кардинально змінювалось. Вони не ганялись за багатством та славою, а вибирали професії, завдяки яким можна було допомагати іншим (волонтери, медсестри). Такі люди більше не боялись смерті. Матеріальні цінності не відігравали в житті жодного значення.

Вчені, згадані на початку статті хотіли дізнатись, чи відчували щось подібне люди, які просто втрачали свідомість. Нічого подібного не спостерігалось.

Не у всіх, хто покидав тіло, зупинялось серце. Фактично виходить що вони не помирали, а мимовільно «торкнулись» смерті. Тому й повернулись.

Цікаво було прочитати, що деякі люди були від народження незрячі, інші під час операції мали закриті очі пов’язками. Але могли точно описати, що саме робилось в палаті.

Між представниками різних культур та релігій були певні відмінності. Але більше у трактування. Одні у світлій істоті бачили Ісуса Христа, інші Буду чи Мухамеда.

Скептики стверджували, що це все галюцинації від браку кисню. Тому дослідники штучно зменшували кількість кисню – нічого подібного не спостерігалось. Робили опитування пілотів винищувачів – теж не підтвердилось.

Були ствердження, що люди вже знають, що їх чекає після смерті (тунель, істота в білому, і т.д.). та насправді, велика частина людей про це нічого не знала. Та й є багато розповідей малих дітей. Вони точно не знали про всілякі тунелі.

Також, не можна звинувачувати в заангажованості дослідників. Бо вони не вірили в післясмертний досвід.

Один із хірургів не вірив в історію розказані його пацієнтом. Але коли той почав точно відтворювати які дії той робив під час операції – змінив свою думку.

В книзі ще багато фактів та відповідей на популярні теорії скептиків.

Що я про це все думаю

1.Одразу скажу, що хоч я і християнин, але описане людьми не зовсім те, як я собі уявляв.

2.Знаю двох людей, котрі були в стані клінічної смерті. Одна співробітниця на першій роботі, і мати мого друга. Обидва описували і тунель, і постать із сильного світла, і т.д.

3.В теорії скептиків не вірю. Бо описані переживання досить однаково згадують тисячі людей. Погодьтесь, це забагато, щоб списати на галюцинації.

4.Свідомо чи несвідомо, але люди сильно бояться смерті. Як бачимо, не все так погано 🙂
5.Я вірю, що люди кажуть правду, і нас після зупинення пульсу чекає подібний досвід. Тільки не впевнений, чи це дійсно постать у білому це Бог, а світлі істоти – ангели. Колись читав книгу ієромонаха Серафима Роуза «Душа після смерті». То він має інший погляд на ці факти.

4 comments

  1. Павле, оскільки ти позиціюєш себе як автора з християнським світоглядом, раджу ознайомитися з православним поглядом на всі ці “тунелі, світлі постаті, неймовірні відчуття тощо”, викладеним у книжці о. Серафима (Роуза) “Душа після смерті”

    • Я в статті згадував книгу Роуза 🙂
      Та й не все так однозначно як він (Роуз) пише. Наприклад, автор книги “життя після смерті” Моуді – католик. В крайньому разі в його домі на стіні висить розп’яття.
      Тут православний священик про клінічну смерть: http://youtu.be/AGhW–QW8rM

      • З Роузом справді вийшов “прокол” – не дочитав трохи до кінця, відразу всівся писати коментар. Що стосується католицизму – Роуз (та й інші православні автори) якраз і стверджує, що католики занадто захоплюються “відчуттями”, тому й легше можуть бути обманутими потойбічними істотами.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*