Книга Жана Беліво “В поисках себя”

Жан Беліво книгаЯ за останні роки прочитав багато книг. І їх умовно для себе поділяю на два типи:
-які почавши читати, думаєш коли вже закінчу

-коли читаєш, і думаєш, щоб не закінчувалась.

Книгу Жана Беліво «В поисках себя» відношу до другого типу. Автор – небагатий канадець. Який проживши не один десяток років на цій планеті, так і не знайшов внутрішнього миру та змісту життя. Тому вирішив … пішки обійти увесь світ. На це йому пішло 11 років.

Одна з причин, через яку люблю читати книги – ти за пару днів, можеш, нехай і частково, перейняти досвід, який людина набувала роками.

Жан починав свою подорож як втечу від проблем та бажання отримати нові враження. Та з часом він змінив його мету, в ім’я миру у світі та захист дітей. Нехай.

З собою Жан віз триколісну коляску, запас продуктів, палатку, аптечку, консервний ніж.

У день від’їзду (10 серпня 2000 року) його проводжала дружина, донька, батько.

Для початку автор книги запланував пройти на південь. Через два американські материки.

Запам’ятався опис перебування і окраїнах Філадельфії (штат Пенсильванія). Тут він побачив бідність та високу злочинність. Перехожі не радили йому піднімати очі і заховати годинник. На ніч всі закривають будинки, вікна закриті решітками, ніхто не захотів впускати в середину.

По дорозі бачить натовп групу молодих людей. Вони оточують його, копають коляску, намагаючись спровокувати бійку. Але вдалось уникнути біди. Це було непросто, адже навіть поліція в ці краї не заїжджає.

Прийшлось без сну йти 10 кілометрів, щоб вибратись з цього американського міста.

В Аргентині Беліво побачив, що в місцевих мешканців зуби жовтувато-коричневого кольору. Причина – небувалі темпи росту модифікованої сої в цих краях.

Після Південної Америки, Жан вирішив підкорити Африканський континент.

Тут він зустрів багато бідних людей, котрі ще й мали купу інших проблем. Так, 40% жителів Свазіленду хворі на СНІД. Він радив місцевим зберігати мудрість та стримання. Натомість ті вірили, що при зґвалтуванні невинної дівчини, можна вилікуватись від СНІДу. І як тут допоможеш?

В Африці Беліво часто відчував голод. Хоча й місцеві ділились національними блюдами, та приходилось їсти навіть таку екзотику, як живі терміти.

В Кенії автор ледь не зомлів, не розрахувавши запаси води. Місцеві зовсім не розуміли його мови, тому приходилось малювати на піску. Аж поки не знайшли місцевого жителя англійської.

В Ефіопії, із Жаном сталась ще цікава оказія. Він любив незнайомим людям дружньо підморгувати. Та він не знав, що в цих краях така міміка означає запрошення зайнятись сексом 🙂
Після Африки була Європа. Тут також свої традиції. Наприклад, в Ірландії величину населеного пункту вимірюють в пабах. В цих краях соціальна значимість вимірюється в галонах спожитого пива. Той, хто уникає пабів, викликає на себе різноманітні підозри.

Потрапивши в Азію, Жан також мав чому дивуватись. Так, в Ірані проживає 3-4 мільйонів наркоманів, які підсіли на опіум та героїн. Більшість місцевих не раді ісламській революції, і намагаються жити світсько. Жінки вдягають коротші покривала, в священний місяць рамадан місцеві їли м’ясо та випивали. Вікна при цьому закривали шторками.

Індія зустріла Беліво метушнею, запахом спецій та сміття. Порядку немає, транспорт ходить нерегулярно, звідусіль звисають якісь кабелі, магазинчики прикрашають дивні рекламні плакати.

На чистоту особливо ніхто не зважає, тому не дивно, що нашого героя постійно були проблеми з травленням.

Після цього всього, Жана приємно вразила Японія. Якщо щось ламається – його одразу ремонтують. Якщо не вдається відремонтувати – викидають. Місцеві постійно ходять з MP3 плеєрами, і слухають музику та підкасти.

В Австралії прийшлось витримати сильну спеку, важкий перехід в пустелі, і … хамство місцевих. Рухаючись трасою, Беліво чув за спиною роздратовані гудки, образи. В його коляску кинули водяну бомбочку, запустили картопляним лушпинням. А пляшка пива розбилась прямо перед його ногами.

Повернувшись в Канаду, його радісно зустріла рідня, внучка, яку він не бачив. Батько, на жаль, помер. Подорож зайняла 11 років!!!
Що цікаво, Жан не мав багато грошей, і в кожній (!) країні, яку він пройшов, зустрічались люди, які брали його на нічліг та годували. Це незалежно від добробуту, рівня прогресу, віри, раси, традицій. Звичайно, були більш гостинні райони, і менш раді. Але загалом люди добрі, та готові прийти на допомогу.

Дуже вам раджу прочитати книгу «В поисках себя», адже 99,9% з нас не повторить маршруту Жана Беліво. А так ви за декілька днів «обійдете» всю Землю.

В мене, до цієї книги, в уяві світ був якимсь «плоским». Та тепер він став яскравішим. Ніби у форматі 3D.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*