Культ особи

ленін, культ особиПару днів тому в Росії пройшов мітинг на підтримку президента Путіна. Ще місяць тому були такі ж акції. Радісні, усміхнені люди йдуть із плакатами свого керівника.

Виглядає все дуже непогано. Адже скоріше всього просто так люди не носяться із портретами смертних людей. Їм є за що бути вдячним.

Та якщо «відкрити ширше» очі, то побачимо, що культ особи чомусь присутній в тих країнах, керівники яких не заслуговують такої уваги.

Цим страждали жителі комуністичних країн, жодна з яких не була привабливою для життя. Згадайте усі ці радянські першотравневі демонстрації із дурацкими плакатами та гаслами.

Або ідолопоклоніння теперішньому лідеру Південної Кореї Кім Чин Ину. Це в тій самій Кореї, де від голоду помирають мільйони людей, а термін служби в армії складає 10 років. Тобто, забрали тебе у 20 років, в 30 віддадуть. На завод. Доживати життя.

Чомусь не можу згадати жодної нормальної країни світу, де б її мешканці носились по вулицях із зображеннями своїх керівників.

От працював я на минулій роботі на шведській фірмі. І нам деталі зі Швеції загортали в їхні рекламні листівки місцевих супермаркетів. Типу наших «Барвінок» чи «Сільпо».

При рівному курсу їхньої валюти до нашої (два роки тому), ціни були аналогічні нашим. А на багато товарів ще й дешевші. І це при їхній зарплаті в 20 000 крон (пам’ятаємо, курс 1:1 з гривнею).

Тобто «сказка». Шведи за місяць заробляють майже нашу річну зарплату. Не мають проблем із чиновниками і корупцією. Живуть і радіють життю.

Але. Я ніколи не чув, щоб їхні мешканці носились по вулицях із портретами свого короля Густава. Хоча й і є за що.

Так само я не пригадую, що німці носились вулицями із портретами Ангели Меркель, чи швейцарці ставити пам’ятники колишнім президентам.

А бідні «голодранці» із нерозвинених країн, готові ноги цілувати своїм керівникам.

От таке життя.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*