Люди, чи папуги в клітках?

СталкерЦю статтю хотів написати вже давно, але все руки не доходили. Крім того, не був впевнений, та і зараз не впевнений, що зможу передати те, що маю наувазі і сам розумію.

Справа в тому, що мене в певній мірі непокоїть положення людей в сучасних містах. І не тільки українських, а в містах загалом.

На перший погляд виглядає все досить благополучно: люди зранку встають з ліжка, мають де приготувати їжу, помитися, справити потреби, мають (в більшості) роботу, на якій можуть заробити кошти. На роботу більшість їде громадським транспортом, після роботи йде в супермаркети де «затоварюється» продуктами, після цього йде додому, де після певного часу має де виспатися. І зранку все повторюється по колу.

Нормально, – скажете ви, де тут небезпека?

Але мені все вище написане сильно нагадує чиєсь життя.

Справа в тому, що я довгий час утримував хвилястих папужок, і непогано знаю їхнє життя в неволі. Вони мають де жити (клітка), їм дають їсти, їх вигулюють, їм регулярно насипають корм у годівнички, регулярно наливають воду в поїлки, і т.д.

Все б нічого, але … наше життя нагадує життя папужки в клітці.

Що я маю наувазі? Папужки повністю від нас залежні, і отримують всі блага від нас. Варто перестати їм в кімнатних умовах перестати давати корм чи воду, вони вимруть.

Ми, люди у містах, при всій своїй свободі, є дуже залежні. Ми, як ті папужки, потребуємо щоби хтось постійно постачав продукти у супермаркети, подавав у наші будинки (клітки) воду, газ, тепло, забирав продукти життєдіяльності (каналізація, сміття).

А тепер уявіть на хвилинку, якби хтось спеціально, чи через якісь обставини перестав все це забезпечувати. Почався б повний колапс. Люди без продуктів, газу, тепла, довго не витримають. А базари не здатні забезпечити продуктами зголодніле місто.

Я це пишу не щоб когось лякати, чи показати свою фантазію. Просто ми дійсно, дуже і дуже вразливі.

Всього цього не було у людей які проживали в селах. Кожна сім’я практично повністю сама себе забезпечувала, і могла б довгий час «протриматися» без допомоги інших людей. Так, їм потрібен був мельник чи швець, але і без них можна було якось жити.

Тепер же «сучасна» людина повністю залежна від інших, і це є її слабкістю. Цією слабкістю також може скористатися влада. Адже людина повинна підчинятися загальним правилам та вимогам, інакше вона в місті не виживе.

Ось наприклад нашуміле чіпування населення. Тим хто відмовиться, може бути надзвичайно важко вижити в місті. Він стане ізгоєм, і не зможе ні купити продукти в супермаркеті, ні заплатити (і отримати) комунальні послуги, ні влаштувати дитину в дитсадок, ні отримати пенсію. От такі непрості прогнози…
Щось подібне може статися якщо якісь сили (ворожа армія) не дасть нормально працювати інфраструктурі.

Висновок. Потрібно постійно пам’ятати, «що все добре, поки добре», і бути хоча б морально готовим до всього.  Переважна кількість людей не усвідомлює, що ми фактично пташки в клітках, які у величезній мірі залежні від нормальної роботи інших людей. Якщо система дасть збій, то буде не смішно…

P.S. Отут можна ознайомитися із порадами бойового офіцера http://kievvlast.com.ua/. Нехай не пригодяться.

4 comments

  1. Але, на відміну від папужок, які живуть трутневим життям, ми за це все платимо. А як кажуть в популярному прислів’ї, хто платить – той і дівчину танцює)). (жарт).

  2. прикро те, що все це робиться не свідомо

    • Так є. Все добре поки добре. Якась серйозна техногенна катастрофа – будуть великі проблеми.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*