Метод боротьби ”ключові посади”.

протест

Ми здебільшого прирікаємо себе на роль робочої сили в чужих руках, під чужим керівництвом і традиційно звинувачуємо за цю невиграшну роль когось іншого, хоча нам треба визнати тут свою ж вину.Петро Яцик.

Подивився в новинах вкотре сюжет про протести наших людей, де ті борються за чесний підрахунок голосів. А ще ж були протести за свободу вибору, статус української мови, нормальні умови для бізнесменів і тд. Дивлюсь я на це все і не полишає мене одна думка. Не ті методи боротьби ми вибираємо. Згідний, щоб вийти на революцію чи мітинг потрібно мати хоробре і гаряче серце, але є легший шлях. Зараз поясню що я маю на увазі.

Візьміть книгу по історії України, і відкрийте на будь-якій сторінці. Даю 80 відсотків, що там будуть слова про ворогів чи боротьбу з ними. Відкрийте й інші сторінки-там також вороги і боротьба. Нас ще зі шкільної лави вчили що на нас постійно наступали вороги, бо у нас хороше розташування, багата земля і тд. і тп. Тим більше, що не має такого народу який би не мав збройних конфліктів чи не боровся б за свою незалежність. Але ж не більше тисячі років!!!

Ну добре, поборолися, сотню, дві, чи п’ять, а далі спокійно живемо як країни Західної Європи. Чи нам ще тисячу років боротися?

Коли вже стільки років у нас проблеми з “ворогами”, можливо ми щось робимо не так? Це як боксер який ображається на суперника що той його побив. Виникає запитання: а чому ти дозволив себе бити?

Щоби показати весь абсурд ситуації, я трохи вдамся до спрощень. Уявіть кімнату, в якій знаходиться 100 людей. 78 з них -українці, 17 росіян, “менше одного” білоруса, молдавана, татарина чи болгара. Єврея взагалі всього 0.2. А тепер уявіть, 78 українців витягують плакат і скандують гасла про наступ на мову. Виглядало б смішно, правда?

Якщо ви читали уважно історію, то знаєте що практично ні одне селянське повстання не приводило до успіху: від повстання гладіаторів Спартака (уявіть їхній рівень фізичної підготовки) до масових повстань Коліївщини. Повстанці могли виграти битву чи декілька, але ніколи не замінювали своїх суперників у керівництві держави. Керівники протестів свідомо чи несвідомо штовхають людей що наважилися протестувати на поразку. Протестувальники через міліцейські бар’єри навіть не можуть підійти до справжніх суперників. Чому так? Бо все вирішують ключові посади, хто їх контролює, той і контролює ситуацію.

Ось ми і підійшли до причини наших столітніх невдач побудувати свою державу чи мати хороші права для громадян. Все просто. Причина в тому, що українці ніколи не контролювали більшість важливих посад, а не “стратегічне положення, зрадники чи багата земля”.

А тепер сумна правда. Ми чомусь не особливо прагнемо до цього, і ніхто нам в тому не заважає. Ситуація може бути різною, та як правило у львівських підприємствах я бачив таке: робочі (токарі, укладчики асфальту, друкарі)-українці; бухгалтери, дизайнери, директори-росіяни; власники -євреї.Олена Теліга

Тут вина не інших націй, це наша проблема. Як писав Петро Яцик: “де наші банки, де наші підприємства?”. До речі, про Яцика. Якщо б ми мали тут і в світі хоча б пару десятків Яциків, Терещенків чи Симеренків, то ми не мали окупацій, мітингів, знищення мови, репресій та ін.

Маючи порядних, патріотичних людей на важливих посадах, маючи проукраїнські засоби масової інформації, ми б жили краще і нам не прийшлось би постійно виборювати свої права.

Це як вуздечка в роті коня-маленька, а легко управляє великою твариною. А народні маси можуть скільки завгодно протестувати…

Можливо хтось мене запитає як зробити щоби українці були більше представлені у владі, керували підприємствами, засобами масової інформації?

Складне питання… Століттями загарбники намагалися зробити так щоб ми були наймитами і не прагнули до чогось вищого. Ситуацію переламати не просто. Та що заважає, ті й же “Свободі” відкрити безкоштовні консультації для бізнесменів, спортивні тренування для молоді, комп’ютерні курси та курси англійської? Потрібно популяризувати успішних, відомих українців, і на їхньому прикладі виховувати нове покоління українців.

P.S. Я тут не закликаю боротися проти інших націй. Скрізь є хороші та погані люди. Але коли серед населення українців України 80%, а у в Верховній Раді ( 2006 рік) за даними С.Хмари їх тільки третина, то тут щось не те.

Ну не буде Коломойський чи Рабінович “рвати жили” за нашу мову та культуру! Ми повинні самі прагнути успіху та не вдовольнятися меншим.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*