Музей Романа Шухевича в Білогорщі

5 березня свідомі українці згадували річницю загибелі легендарного керівника УПА – Романа Шухевича. Я свого часу прочитав трохи книг про боротьбу українців проти Кремля, і пишався мужністю, стійкістю та розумом героїв.

Про вбивство Шухевича також читав не одну статтю, і поняття мав. Але чомусь думав, що будинку, де загинув Провідник вже не має, що його знищили «совіти».

Та у Фейсбуці відомий дослідник повстанського руху Володимир В’ятрович опублікував матеріал про останні роки життя “Чупринки”. Під цим матеріалом я запитав, чи є цей будинок зараз, В’ятрович відповів що є, там музей.viatrovych

В результаті вирішив відвідати цю будівлю.

Останні миті свого життя командир повстанців провів у селі Білогорща (тепер район Львова). Знаходиться будівля на вулиці Білогорша 76а. Увага, музей працює всі дні, крім середи!музей Шухевича

На карті:

Доїхати можна, сівши біля Привокзального базару на маршрутку номер 34. За 15 хвилин будете на місці. Там треба вийти трошки раніше, я пропустив свою зупинку, і доїхав до кінцевої. В результаті хвилин 15 мусів йти до музею. Але не шкодую, бо поки йшов, роздивлявся місцевість, і поставив себе на місце повстанців.

вулиця в Білогорщі

вулиця в Білогорщі

Місце вибране ідеальне. З одного боку знаходиться близько Львова, з іншого – місцевість не дуже людна. Навіть зараз, не те що 65 років тому.

В будинку після смерті Шухевича жили увесь час люди. Після здобуття Україною незалежності колишні вояки УПА з діаспори викупили приміщення, власникам купили квартири у Львові, а будинок подарували українцям, для музею.

Сам будинок двоповерховий, на першому поверсі загальна експозиція на тему боротьби повстанців та самого Романа Шухевича.експозиція музею

Рояль із родинного дому Шухевичів. На ньому Роман любив грати. Зрозуміло, що час переховування, він в цьому будинку не стояв (згодом привезли, для експозиції).

рояль, на якому грав Шухевич

музей Шухевича

кулемет Максим

кулемет Максим

Автентичні предмети з повстанської криївки:криївка

Пам’ятник Шухевичу на подвір’ї музею:

пам'ятник Шухевича на подвір'ї

Меморіальна дошка:

меморіальна дошка

На час переховування Чупринки, тут був магазин (1). А в іншій кімнаті – проживав сільський голова 2 (якщо не помиляюсь).будинок Шухевича в Білогорщі

А вже на другому поверсі жила вчителька, в якої ховався Провідник (3). Як ви розумієте, ніхто б не подумав, що в будинку, де щодня приходять покупці та живе сільський чиновник міг ховатись керівник повстанців.

Екскурсовод (до речі з цього села) розповіла, що ні сам сільський чиновник, ні мешканці навіть не підозрювали, що там переховувався Роман Шухевич. В принципі логічно.

На другий поверх двері ведуть із подвір’я, і їх не видно з вулиці (4). Виходив Провідник подихати свіжим повітрям тільки в темний час доби.вхід до будинку в Білогорщі

Одразу після входу в двері, починаються вузькі сходи. Ось саме на них і був застрелений Шухевичем начальник відділення Управління МДБ УРСР майор Ревенко.

Та по сходах продовжували підніматись солдати (їх для спецоперації зібрали близько 700), і хтось із них поранив Шухевича. Тоді поранений Провідник УПА вистрілив собі у скроню (5).Шухевич сходи

Кулю згодом знайшли мешканці будинку, зараз вона в музеї. куля Шухевич

Піднявшись сходами, побачимо вузьку перегородку (40 см ширина потаємної криївки). Цей виріз з’явився вже під час створення музею. Крім того, була ще шторка із тканини, яка додатково маскувала схованку.схованка Шухевича

Саме в ній і повинен був ховатись Шухевич.схованка Шухевича

загиблий Роман Шухевич

загинув, щоб ми жили

Та коли Шухевич почув, що допитують його зв’язкову Галину Дідик, і побачив з другого поверху (там добре видно обстановку) скільки прийшло за ним ворогів – вирішив не датись в руки живим.

До речі, в МГБістів був наказ взяти його живим. Не вийшло.

На другому поверсі є приміщення, де була кухня , а також кімната зв’язкової, вчительки та самого Шухевича. Зараз там стоять меблі (стіл та диван) Шухевичів, з їхнього родинного дому.кімната, де жив Шухевич

Про саму операцію можете прочитати на Історичній Правді http://www.istpravda.com.ua/articles/2015/03/5/147628/ . Я ж скажу, що ще років 13 тому читав, як в лапи МГБ (це тоді КГБ так називалось) потрапили зв’язкові Шухевича Дарія Гусяк та Галина Дідик. Вони були зовсім молоді, їм там було років по 18.

І уявіть собі: МГБ знає, що ти зв’язкова Шухевича, якого активно шукають вже років шість. І вони знають, що ти можеш сказати де він живе. Час працював проти карателів. Можете уявити, як там над нею знущались, і якими тортурами піддавали. Але вона вистояла, і не здала керівника (інформацію довідались обманом).

Ось, що згадує Галина Дідик:

“Мене нещадно били, перші півроку робили це кожного дня, … мені не давали спати. Таке “слідство” тривало понад двох років. Мучили, втрачаючи при цьому людську подобу – слідчі МГБ Гузеєв, Солопа, Пивоварець, Клименко, Ліниченко приходили познущатися наді мною заради п’яної розваги”.

Били її залізними прутами до втрати свідомості, потім відливали водою, і знову били. До речі, зверніть увагу – 4 із 5 прізвищ нелюдів, які вона назвала – українські 🙁

Потім відсиділа 21 рік по таборах (там також не було легко, можете собі уявити), потім жила у Казахстані, потім на Чернігівщині. Померла Галина Дідик в 1979 році, і Незалежної України не застала…

А Дарія Гусяк живе і дотепер. Можете послухати, що каже ця мужня жінка https://youtu.be/FJvJWjlZU_c .

P.S. Хороше відео, подивіться:

2 comments

  1. Ого, я даже і близько того всього не чув. А історія з звязковими взагалі, еталон цинізму.

    • В КГБ особливо не церемонились. Але попри це, були люди, які не ламались. Не можу зрозуміти, як такі тортури люди витримували…

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*