Охорона праці яка вона є

DSCN4665Згадались деякі моменти із мого трудового життя. То я вже тут трошки напишу про працю та охорону праці на виробництві.

Писати назви підприємств не буду, щоб нікого не «палити».

Почну з того, що всі ці інструктажі із техніки безпеки є символічними. Підходить керівник підрозділу до кожного працівника і просить поставити підпис, що ти ознайомився із правилами охорони праці. І так із потрібною регулярністю. Як ви вже здогадуєтесь, ніхто із робітників тих правил не знає.

При цьому, керівництво підприємств дуже боїться коли стається якийсь травматичний випадок із працівником. В такому випадку всіма сила це приховується. Працівнику обіцяють «золоті гори», тільки щоб сказав, що це сталось на вулиці.

Як правило, коли «пронесе» ці обіцянки ніхто не виконує, і робітник лікується своїм коштом, ніякої значної компенсації не отримує.

Пам’ятаю, в мене був випадок коли я випадково вдарився в роздягальні до шафи, розсік голову, і за пару хвилин виглядав як потрощений термінатор — пів лиця у крові. До мене в медпункт прибігли: головний інженер, інженер з охорони праці, начальник цеху. Як виявилось, це було незначне розсічення шкіри голови, але мені все одно настійливо радили казати що це я на вулиці розбив чоло, і мені на підприємстві надали допомогу.

Що мене, молодого випускника Академії друкарства шокувало на виробництві, то це вживання алкоголю в досить великих кількостях працівниками. Я чомусь думав, що «вживають» після роботи. Тим більше, що в поліграфії працюють із досить травматичним обладнанням.

Пам’ятаю, як мені прийшлось «виставляти» за отримання диплому. То дехто випивав та закусував прямо на прийомці друкарської машини. Машини, яка може затягнути руку так, що її потім прийдеться відрізати (про такі випадки я чув від старших працівників). Та й в Академії нам описували виробництво ледь не як лабораторію.

Але з часом я до того всього звик. А потім нам дали молоду працівницю. В нічну зміну була якась п’янка, і друкар напився до «білочки», піднімав руки до гори зі словами «мама». Через текст цього не передам, це треба було бачити. Бідна новенька дуже налякалась, і каже: «він кричить мама»:)

Та їй порадили не хвилюватись, адже це всього на всього «білочка».

Але за словами старих працівників, все краще минуло. Колись, за Союзу, дехто міг заснути прямо в ящику із паперовими обрізками. Всяке було.

Але найбільше я налякався, коли пару місяців підробляв на одній фірмі. Мене взяв помічником вже досвідчений друкар. Оскільки він вважав себе «гуру» в цій справі, то знімав тальк із офсетний циліндрів на ходу. Це ті циліндри, які можуть затягнути руку так, що мало не покажеться.

І так сталось, що одного дня машина різко зупинилась. Це ще добре що зупинилась, бо багато машин ще зроблять пару оборотів. А ще в частині взагалі не спрацьовують блокування.

Так от, після цього в мене серце від страху ледь не вискочило з грудей, я чув свій пульс. Чому? Бо здогадувався що зараз буде.

І точно, виходжу з-за прийомки, а друкар між друкарськими секціями, циліндр його руку затягнув в машину. А він як термінатор пробує дотягнутись до кнопки що провернути циліндри назад.

Такі речі закінчують дуже печально, але в даному випадку хлопаці повезло. Через те що машина вчасно зупинилась він обійшовся трошки потрощеним пальцем і знищеною офсетною гумою. Можна сказати, що він витягнув один лотерейний білет із десяти.

А все тому, що за безпекою праці роботодавці не дуже пильнують, їм головне прибутки.

От таке життя.

P.S. В мене самого був випадок, коли я поламав інструмент, який коштував як дві мої зарплати. Але скоріше через те, що не правильно зрозумів як за станком працювати.
Добре хоч гроші не зняли.

12 comments

  1. Стосовно інструктажів – ніхто ж тобі не забороняв попросити інструкцію і прочитати її самостійно (адже саме ти зацікавлений у тому, аби працювати безпечно). Стосовно травм – ти й сам пишеш, що більшість з них зумовлена або алкоголем, або примітивною дурістю, тож їх можна було б уникнути. А на фото – то що, кров?

    • Ні, це не кров, це стерта фарба.

    • Наприклад, заборонити на роботі (території підприємства) розпивати алкогольні напої. Хоча, треба навчити людей ставити інші цілі і мати інші бажання, аніж випити. Бо інакше все одно вип’є, нехай і в іншому місці.

      • П’ють від того, що не мають (не знають) чим зайнятись.
        На запитання “чого п’єш” один алкаш відповів: “а що робити”?

    • Новачок у справі ніколи не випросить ні правил безпеки, ні правил поведінки, ні правил роботи на апаратах. І саме тому – що він нічого про це не знає. Завдання інструкторів навчити. Це все одно що посадити дитину за руль машини і вимагати від неї запитань як їхати. Вона може й не догадуватися, що машина може їхати, звідки ж тоді питання візьмуться?

      • Ну так, а начальству головне кількість продукції, а не безпека.

      • Якщо ти влаштовуєшся на роботу- ти вже повинен щось знати про те обладнання, на якому будеш працювати. В крайньому випадку – в перший день взнати назву і марку обладнання, а увечері запитати у всезнаючого Гугля. Чому ми все ще живемо радянськими уявленнями “пусть меня научат”. Не знаєш, як працювати – тобі в ПТУ. А взявся – так не забувай про самоосвіту.

        • А якщо припустити, що ти не вмієш користуватися інтернетом? Не факт же, що ти закінчив навчання в 23, може ти в 43 пішов вчитися лише… Думаю підприємство повинно якщо не розказувати\пояснювати, то хоча б давати якусь брошуру з тими правилами безпечної роботи з обладнанням для ознайомлення.

        • Хто користується інтернетом за машинами не працює 🙂

  2. ML перефразую, хто витягає знання з інтернету, за машинками і станками не працює.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*