Книга Джина Шарпа «От диктатуры к демократии»

Джин ШарпУ зв’язку із революційними подіями в Україні, дуже популярною стала книга Джина Шарпа «От диктатуры к демократии».

От і я вирішив її прочитати, що ж там таке цікаве написане, що всі обговорюють в соцмережах.

Перше враження: книга якісно написана. Я вже прочитав не одну сотню книг, і хороший матеріал від «шлаку» відрізняю непогано.

Основний посил книги: автор настійливо радить людям боротися із диктатурою ненасильницькими методами. На його думку, тільки так можна забезпечити масовість протестних заходів, а також їх успішність.

Скажу відразу, що в даному випадку американцям вірю, бо вони заінтересовані щоб диктатури були скинуті. Не тому що такі добрі, в них свої причини. Але факт є фактом.

Щодо бажання із мирного протесту перейти у відкрите протистояння, то автор пише так:

«Диктатори чудово підготовлені до застосування насильства. Незалежно від тривалості дії таких прихильників демократії, зрештою, жорстока військова реальність стає неминучою. Диктатори майже завжди мають перевагу у військовій техніці, озброєння, транспорті і збройних силах. Незважаючи на свою сміливість, демократам (майже завжди) протиставити нічого».

Також, автор не радить сильно сподіватися на допомогу іноземних держав, чи політичних устворень типу ООН. Шарп стверджує, що як правило іноземні держави зберігають нейтральну позицію, а якщо вже і підтримують протестантів збройно, то тільки із бажання отримати економічний чи політичний зиск від цього.

Тому в першу чергу повсталі повинні розраховувати на свої сили. Звучить трошки песимістично, але розумно.

Хоча не слід скидати з ваги невійськову допомогу демократичних країн, типу:  негативна думка та ігнорування диктаторів в демократичному суспільстві, економічні та політичні санкції, заборона економічної допомоги, виключення із міжнародних організацій.

У книзі розглядається питання переговорів опозиції із владою. Адже логічно виглядає думка домовитися із диктатором, звертатися до його совісті, та спробувати піти на взаємні поступки. Та на думку Джина Шарпа, диктаторська влада може поступитися в не глобальних питаннях, типу підвищення заробітної плати робочим. Але такими речами як майбутній шлях розвитку суспільства, проблеми прав людини, – переговори рідко є ефективними.

«Які б обіцянки не давали диктатори в рамках угоди, ні в якому разі не можна забувати, що диктатори можуть обіцяти що завгодно з метою домогтися поступок з боку демократичної опозиції, а потім грубо порушити ці ж угоди.

 Якщо демократи дадуть згоду припинити опір у відповідь на припинення репресій, вони можуть бути сильно розчаровані. Припинення опору рідко призводить до скорочення репресій. Після усунення впливу внутрішньої і міжнародної опозиції диктатори здатні зробити пригноблення і насильство ще більш жорстоким, ніж раніше».

Шарп пише, що поняття «мир», у демократів та диктаторів означає різні речі. Для одних це дійсно мир, тоді як для диктаторів це мир тюрми та могил.

Хорошим методом боротьби називається масова відмова від співробітництва із злочинною владою.

Автор пише, що для успіху боротьби, кожна частина суспільства повинна робити свою роботу. Студенти можуть організувати страйки по ВУЗах, залізнодорожники можуть надто старанно виконувати свої обов’язки, що це сповільнить роботу залізничної системи, віруючі можуть зосередитись на проблемах свободи віросповідання, журналісти можуть кинути виклик системі, і т.д.

Паралельно слід уважно придивлятися до стану військових та поліцейських:

«Необхідно ретельно оцінити ступінь лояльності збройних сил – як солдатів, так і офіцерів – диктаторам, зробивши висновок про можливість впливу демократичних сил на воєнщину. Може безліч звичайних солдат бути нещасними і гнобленими новобранцями? Може безліч солдатів і офіцерів не є незадоволеними режимом за особистими, сімейними або політичними мотивами?».

Не буду приводити тут всіх методів боротьби – для цього є книга.

Скажу ще, що Шарп застерігає «розслаблятися» після перемоги демократичних сил, оскільки існує дуже велика небезпека отримання нового тирана.

Достатньо згадати скинення царя більшовиками в Царській Росії.

В кінці книги приводяться способи ненасильницького спротиву. Їх дуже багато, ніколи б не подумав що є стільки методів побороти диктатуру. Там і марші та паради, і відмова виходити з дому,  і розвертання спиною, і мітинги, і автоколони, і символічні звуки, і носіння символів, і т.д.

Насамкінець скажу свою думку на один факт. В ЗМІ написали, що мовляв мирні «методи Шарпа» не спрацювали в Росії та Білорусії, тому вони не завжди ефективні. Там приводилось багато причин, але насправді, є одна важлива. Там більшість населення НЕ ХОТІЛА змін, тому і мирні «методи Шарпа» не спрацювали.

В даний момент є активні суперечки, що краще: збройна боротьба чи мирна. Особисто я не спец в цій темі, тому промовчу. Хоча книгу Джина Шарпа «От диктатуры к демократии» раджу прочитати всім. Як для загального розвитку, так і для практичних знань.

А ось відео, яке сильно “перегукується” із змістом книги:

3 comments

  1. Для мирної боротьби з диктатурою потрібно абсолютно всьому населенню країни перестати працювати, а це практично не можливо. (Особливо в Україні)
    Тому тільки радикальні дії можуть скинути диктатуру. Але потім потрібно змінити практично всю конституцію. Сьогодні до речі читав програму “Правого сектора” https://docs.google.com/file/d/0B3dnDhv9TDI4MkpHNU1TcHZrSTA/view?sle=true&pli=1 

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*