Петро Яцик. “Українець, який відмовився бути бідним”

Petro-YacykІз задоволенням прочитав книгу про відомого українського бізнесмена та мецената Петра Яцика.

Так сталося, що в бізнесі українці представлені дуже слабо, як в Україні так і в світі. Маю на увазі саме українців за національністю, а не прізвищем. Ви знаєте про що я 🙂

Це я вважаю головною причиною більшості наших проблем. Нам катастрофічно не вистачає Яциків, Терещенків, Симеренків, Шептицьких. У нас чомусь презирливе ставлення до багатих і багатства. Нам змалку не втокмачують що в житті потрібно ОБОВ’ЯЗКОВО прагнути досягти успіху, а не плисти за течією граючи “під чужу дудку” і розвиваючи чужий бізнес.

Щоб там не казали, та без впливових проукраїнськоналаштованих “крупних” підприємців важко досягти кращого положення українців у світі (та і в своїй державі). Без грошей, “своїх людей” у верхніх ешелонах суспільства, можна скільки завгодно мітингувати, голодувати, та зусилля будуть мізерними і надто складними.

Все було б набагато простіше, коли б у нас було в пошані підприємництво, потрібно брати приклад хоча б з тих же євреїв чи вірменів:

“І знову все зводиться до ключового моменту: ми здебільшого прирікаємо себе на роль робочої сили в чужих руках, під чужим керівництвом і традиційно звинувачуємо за цю невиграшну роль когось іншого, хоча нам треба визнати тут свою ж вину.”

Мене самого дуже цікавить тема бізнесу, я хочу працювати на свій бізнес, а не чужий. Тому з книга про Петра Яцика додала мені сил.

Цю працю написав Михайло Слабошпицький, коли пару місяців він гостював у Канаді, в гостях у самого Яцика. Більшість із нас максимум що знає про Петра, так це те, що він фінансував конкурс знавців української мови.

У книзі автор дуже добре передав думки, спосіб думання відомого українця. Багато його висловлювань можуть дуже важко нами сприйнятися, та коли критично подивитися на наше сьогодення то можна згодитися:

”Може, ми й кращі за них, бо краще співаємо й краще танцюємо, але незаперечно, що ми—бідні. А бідність не може дати широкого оперативного простору для різних наших ініціатив—од політики й аж до культури й науки.”

Петрові також боліло за українське “якось воно буде”. Автору книги він приводив організованих та передбачливих німців, японців, китайців, євреїв, італійців, корейців. Нам, стверджує Петро, ще треба вчитися:

“ми не хочемо ставити перед собою завдань здобувати найвищі вершини, ми задовольняємося пересічними досягненнями; де наші банки? де велетенські виробничі корпорації? де наш бізнес міжнародних масштабів? де, зрештою, національне примирення в ім’я вільної, незалежної України?”

Важко з цим не погодитися. Нам набагато легше нарікати на долю, на ворогів, ніж ставати впливовішими у себе в країні та у світі.

Яцик не рекомендує “розпилювати” свої знання, а досконало вивчити одну справу, і в ній досягати успіху:

“Я дійшов переконання: треба опанувати одну справу, одну ділянку життя—і знати її досконало. Тоді станеш кимось справді помітним у ній.”

Не хочу, щоби справедливі гострі слова в сторону українців погіршилося ваше відношення до Петра. Адже він перерахував мільйони доларів на українську науку, видання книг, церкви. Не слід забувати премію для конкурсу знавців української мови.

Петро відомий ще одним вчинком. Коли увесь світ (особливо єврейство) цькували Івана Дем’янюка, Петро Яцик був одним з тих небагатьох, хто заступився, та захищав українця. Друзі не радили йому вмішуватися у цю справу, та цей великий українець не міг залишитися осторонь цієї справи.

Коли інші “працювали” язиками, Петро робив все що було в його силах для підняття іміджу українців в світі:

“ніхто не вірить, наскільки ми відстали від західного світу. Існує пекуча потреба піднести мій бідний народ на вищий західний рівень. Тому я присвятив стільки часу й грошей на освіту.”

І наостанок, ще одна порада від Великого Українця:

“не захвалюймо себе, не кажімо, що ми — найкращі з-поміж усіх на планеті, будьмо критичними реалістами, ставмо перед собою найвищі, найскладніші завдання — тільки тоді зможемо чогось досягти й показати всьому світові, що ми — реальна сила, з якою треба рахуватися.”

Дуже раджу вам прочитати цю книгу, можливо після цього у вас “прокинеться” підприємець, і ви захочете взяти на себе більше відповідальність, а згодом допомагати своїй країні так, як це робив Петро Яцик.

Купити книгу ”Петро Яцик. Українець, який відмовився бути бідним” можна на сайті http://knygy.com.ua

Я шукав відео про Петра Яцика, але так і не знайшов. Якщо вам вдалось – напишіть у коментарях.

4 comments

  1. Ніколи не чув про того мужика, треба буде почитати.

  2. Хмм.. цікаво, теж не чув про цього дядька. Напевне варта уваги книжка. .. Зараз дочитую біографію Бенджаміна Франкліна .. Планую написати про це в своєму блозі.
    Дякую за статтю.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*