Про мобілізацію

армія, мобілізаціяЯ не беру участі в бойових діях на Сході України. І як кажуть самі військові – у розмовах про війну, «диванна сотня» нехай помовчить.

Краще зосередитись на допомозі волонтерам (чим можемо). Так і роблю.

Але сьогодні в інтернеті активно почали поширювати відео івано-франківського журналіста Руслана Коцаби http://youtu.be/Ve_AJRn-HJA?t=2m42s .

Хлопака категорично проти чергової хвилі мобілізації; називає події на Сході братовбивчою війною; і готовий краще відсидіти в тюрмі, ніж йти на фронт; якщо Порошенко захоче, то зможе зупинити війну, і т.д. і т.п.

Із більшістю сказаного ним, я не згідний, і захотілось поділитись певними думками.

Війна це страшно

Війна, це, напевне, найгірше явище в людському житті. Одна людина, повинна вбивати іншу. Замість допомагати їй (за логікою).

Крім того, ти можеш потрапити в полон, можеш на все життя залишитись інвалідом, тебе можуть вбити.

Тому краще сказати правду: війна це страшно, і я боюсь. Ніж придумувати відмазки про Обаму, клан Коломойського-Порошенка, “происки Госдепа”; марсіан, і подібне.

Хтось мусить це зробити

Коли активно агітують проти мобілізації, забувають (або замовчують) що люди на фронті вже майже рік. І витримати фізично та психологічно важко. Хтось мусить їх замінити.

Згадайте, як на початку минулого століття пацифістські настрої панували серед керівництва України (Винниченко, Грушевський). Вони мали велику армію, але розпустили її по домівках. В результаті державу змушені під Крутами захищати пару сотень безвусих юнаків.
Потім були голодомори та репресії.

Не хочу брати участь у війні і йти в армію

Скажу так: якщо Росія переможе, то будемо служити. Ще й як. Тільки не в українській, а в російській.

Ви ж не забули, усі безконечні війни кремля: із Туреччиною, Швецією, кавказькими республіками, в Угорщині та Чехословаччині, Фінляндії, Афганістані?

В більшості з цих воєн активно приймали участь наші хлопці. Чому? Бо їх ніхто і не питав.

А якщо «цей дощ надовго», то участь на стороні імперії братимуть наші діти та онуки.

мобілізація тролі

кремлівські боти не сплять

Буду захищати свій регіон

Не раз в Галичині чую думку, що не потрібно воювати за Донбас, от коли прийдуть в моє село, то візьму вила почну виганяти. Це я процитував майже дослівно.

Так от. Коли тих 100 000 героїв там на Сході програють, то кадирівцям біля свого села ви нічого не зробите, і не вийдете з цими вилами. Максимум в штани наложите зі страху.

Братовбивча війна

Згідний, там велику частину серед противників займають місцеві жителі. Але якщо подивитись на населення Донбасу, то не такий й вже великий їх відсоток.

Але там дуже багато приїжджих. Організовували весь цей «замєс» громадяни Росії, агенти ФСБ. Послухайте Стрєлкова, він прямим текстом розказує.

Та й не такі вже нам і брати ці всі кадирівці, осетини, псковські десантники, казаки, і їм подібні.

За даними нашої розвідки, на Донбасі сконцентровано зі сторони терористів до 500 танків, 900 БТРів, ГРАДи, ПВО. Невже ви думаєте, що все це «віджали» в української армії, чи купили в місцевому воєнторзі?

Що робити з Донбасом?

Моя думка, слід максимально мирно завершити цей конфлікт.

Після певного наведення порядку, дати людям проголосувати. Нехай вибирають, чи унітарна держава, чи федерація. Якщо останнє, то пенсії та інші витрати бере на себе місцева влада.

На закінчення

Я, не «горю» бажанням воювати. Але тих хто на фронті, слід підтримувати. Морально та матеріально. Не поширювати панічних та пацифістських настроїв. Це дійсно герої. Якщо не вони, то Кремль зайде туди, де захоче. Згадайте, як всього пару десятиліть тому, росіяни були і на Західній Україні. Менше ніж за два роки, вивезли в Сибір 1 млн.700 тис людей. 52 000 вбили. Думаєте Путін «застидається» таке повторити?

13 comments

  1. Павло, з всією повагою до тебе, але ми там не були. Ми не знаємо, що там насправді, оскільки цей журналіст був там – я більше повірю його словам. Ми судимо лише з тієї інформації, яка поступає до нас, а він з першоджерела. Так він може брехати, але в ймовірність того що він знає правду краще за тебе – набагато більша.

    Патріотизм це головний інструмент влади для маніпулювання людьми. В новинах ми бачимо лише те які погані росіяни там воюють, але з чого ти взяв, що наприклад нашим олігархам і депутатам не вигідна війна? Чому б їм не використовувати засоби масової інформації для обману людей?

    Під час війни немає об’єктивних джерел інформації, а ми не маємо права говорити про те, що там в основному воюють росіяни. Якщо дійсно люди з більшість з Донбасу вирішили не жити в Україні – це не значить, що вони не праві.

    • “Тому краще сказати правду: війна це страшно, і я боюсь” – Павло дуже добре сказав. Не варто придумувати якісь інші теорії про те “чому я особисто не піду на війну”. Всі бояться. Але тим не менш 100 000 солдатів там зараз стоять

    • “Якщо дійсно люди з більшість з Донбасу вирішили не жити в Україні” – на початку весни соціологічні служби проводили опитування – 70% мешканців Донбасу готові були залишитись в складі України. Можливо, після провокативних обстрілів бойовиків по житлових кварталах цей відсоток змінився. Не знаю.
      “Патріотизм це головний інструмент влади для маніпулювання людьми. В новинах ми бачимо лише те які погані росіяни там воюють, але з чого ти взяв, що наприклад нашим олігархам і депутатам не вигідна війна?” – історія, Олексій, історія. Згадай, як Москва “рятувала” в 2008 Абхазію; в 1990 Придністров’я; 1979-1989 Афганістан; 1968 – Чехословаччину; 1956 – Угорщину; 1939 три рази намагалась “допомогти” Фінляндії, підтримуючи маріонетковий уряд; 1940 “рятували” Прибалтику; 1939 – Західну Україну; на початку минулого століття – Східну Україну.
      Це ж не вперше.

    • remix2903, намагаюсь стриматись від образ.
      Навколо тебе немає біженців зі Сходу? – Поговори хоч з із ними!
      Немає людей, що вернулись з АТО? – та розпитай, вони ж звідти, вони прекрасно знають, де і проти кого вони воювали, і росіян там – хоч греюлю гати!
      Та почитай фейсбук Олени Степової, вона тамтешня, з Луганського прикордоння.
      Та почитай навіть блоги самих “сепарів” – навіть звідти абсолютно ясно, яка частка русских і яка шалена підтримка їхнього “военторга”.
      Та, бл.., просто згадай, хто 1 березня минулого року офіційно “отримав дозвіл” на застосування військ на території України (не просто Криму, а всієї України).
      Та невже ж неясно, що ця бандитська наволоч хоче не “федералізації” Донбасу, а руйнації всієї України?

  2. До речі про страх – не хочу голослівно тут заявляти що я “безстрашний”, але насправді страх загинути чи отримати поранення зовсім не головна причина того, чому мене зараз немає на фронті. А найбільше непокоїть те, чому не забирають в армію десяток таких же як я сусідів призовного віку – вони просто косять. Тобто страшно не воювати, страшно воювати ОДНОМУ, знаючи що однолітки десь на гражданці таємно надіються що тобі відірве ногу і вони виявляться правими в тому що закосили. Одним словом, шановні військомати – забирайте в армію більш “рівномірно”, і все буде ок.

    • У Заходу в запасі є два крутих “подарунки” для економіки Росії – блокування платежів SWIFT і ембарго на постачання нафти. Якщо застосують, то економіка агресора зупиниться в лічені тижні, і люди не будуть гинути.
      Будем вірити, що дотиснуть економічно.

  3. Війна це страшно і зовсім не хочеться, ту не посперечаєшся. Не боятися – це мінімум дурість, адже за два десятки прожитих років ти ще маєш багато мрій та прагнень, ще багато хочеться зробити, побачити, пізнати.
    Я не хочу на війну. Звісно, цілком зрозуміло, що ті хто зараз там з нашої сторони – теж не хочуть воювати, потребують заміни чи підкріплення.
    Але проблема не в тому, що страшно. Не в тому, що в Росії більше танків чи людей. Та навіть не в тому, що страшно померти. Насправді проблема в тому, що твоя смерть буде марною.
    Коли дивишся на все це і бачиш, що не зважаючи на війну нічого не міняється (в країні все теж беззаконня і корупція), що ця війна стає засобом контролю над народом, що чисельні жертви не те що нічого не міняють, а навіть не змушують людей думати головою… У тебе зникає будь-яке бажання боротися за цих людей, боротися за цю країну. Крім того, не так страшна сама та війна, як відношення до неї нашого президента та влади.
    Можете і далі всі наївно вірити, що вони просто прагнуть миру. Але по які перемир’я може йти мова, коли по тобі постійно стріляють? Що ті перемир’я дадуть? Зміцнення нашої армії? А що толку, як за цей час цих же терористів стане тільки більше, більше техніки і т.д. А от наші ряди поменшають, бо кожного дня хтось гине.
    Знаєте, що скажу я? Нехай вводять воєнний стан, щоб можна було і атакувати, і було чим атакувати (під час воєнного стану все працюватиме на оборону країни). Тільки тоді можна буде мобілізовуватися. А то того часу – нехай ці порошенки, яценюки і їм подібні беруть автомат і самі мобілізуються та йдуть в «АТО».

    • Важко точно сказати, бо я не військовий. Але хлопака привів свої докази, чому ми не наступаємо на Донбасі: http://goo.gl/MrLpmZ

      • Цілком логічна в нього точка зору, якби не одне але: як я вже писав, досі не відбулося жодної люстрації. Всі ті самі продажні судді, всі ті самі чиновники в кріслах, і т.д. коли не відбувається очищення з середини, то про яку перемогу може йти мова? Я не довірятиму цьому президенту, доки всього цього не відбудеться. А значить і не довірятиму його «стратегії» стосовно ситуації на сході.

  4. Ось багато відповідей на питання: http://censor.net.ua/r321027

    • Це мають всі прочитати. Бо спецслужби сусідньої держави понавішували “локшини” на вуха українців.

  5. Прохожий

    Почитайте: http://vk.cc/3wP5cP

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*