Про Польщу і Україну

pshenitciaМій добрий знайомий поїхав на заробітки у Польщу. І через пару днів після цього, ми с ним по Скайпі поговорили.

Як і більшість наших заробітчан у цій країні (майже 4 млн. осіб), він працює у селі, в сільському господарстві. Збирає вишні, черешні; скоро будуть яблука, груші і сливи.

Каже мені: «Павло, ти не уявляєш, як вони тут живуть. Не тільки там, де ми працюємо, але у всіх дворах ВЕЛИЧЕЗНІ врожаї».

І далі каже, що, наприклад, карликові вишні так обліплені плодами, як обліпиха. Із одного дерева двоє людей цілий день можуть рвати вишні. Тільки за один день мій знайомий нарвав 130 кг вишні.

Каже, що сливи такі великі, як пів яблука. Море груш і яблук.

В господарстві три авто: господаря, його жінки і вантажна для роботи. Ще є трактор і реманент.

Ґрунт на полі не ідеальний, але ДУЖЕ багато поливають. Мають шланги десь до кілометра (так сказав) і постійно підливають.

Плюс – якісні сорти.

На того господаря працюють (залежно від сезону) 3-5 наших. Платить (від виробітку) 8 – 15 тис. гривень у місяць. В Україні середня зарплата (брудними) за червень була 5400 грн. Так що можете порівняти.

От уявіть собі масштаби: 3-5 робітникам він платить таку зарплату, і ясна річ, ще собі має. І так у всіх господарствах села (це десь 50 км від Варшави).

Працюють там по 10-12 годин, година на обід. Але знайомий двічі підкреслив, що ці господарі пашуть на рівні із ними. Так само встають о 6 ранку, і так само не лінуючись до 12 годин працюють.

Поговорив я з другом по Скайпу, і потім чогось сумно стало. Згадались наші бідні села. Почав згадувати, чи хоч хтось має подібне у нашому селі – тільки один, і то він робить огорожу із бетону.

Скоріше всього, одне польське сімейне господарство, дає більше, ніж все наше село. Ми толком нічого не робимо, все позаростало, навіть польові дороги. Коней не має, тракторів також, десь є пару мотоблоків.

Після цього згадуєш, як люди вимагають підвищення зарплат і пенсій. Та скільки завгодно можемо мітингувати, поставити президентом Тимошенко, Ляшка, Бойка, Савченко, Вакарчука чи Дзідзя – вони не піднімуть сильно зарплати. Бо ми не даємо стільки товарів і послуг, як дають ті ж поляки. Я вже не кажу про німців, до яких вони також їдуть на заробітки.

Так, у великій мірі шкодить корупція, але й без неї – ми надто мало виготовляємо товарів 🙁

Недавно Польський Сейм визнав події на Волині геноцидом, і наші депутати у відповідь зареєстрували дзеркальний законопроект, про засудження дій польської Армії Крайової.

Брат моєї бабці загинув від їхніх рук, але я скажу непопулярне.

У Фейсбук написали, що ця відповідь наших парламентарів є правильною і сильною, бо заставить із собою рахуватись, бо сильних поважають (шкода що, я не заскрінив). І під тим постом море лайків, типу: «так, це сильний крок».

Я ж думаю, що можна скільки завгодно «сотрясати воздух» заявами і гаслами типу «Геть», «Ганьба», «На палю», але коли ти «голе босе», ти не будеш сильно впливовим і тебе не будуть надто поважати у світі.

От якби хтось із депутатів сказав: «давайте, відповімо симетрично полякам, і зробимо, щоб кожен наш селянин став паном, як поляки. Щоб до кожного селянина приїздило по 3-5 людей із сусідніх держав працювати, щоб у кожного у дворі було по 2-3 авто, трактор; щоб він відчув себе впевненим і не шукав де заробити по інших державах».

Оце б була симетрична відповідь, і нас би почали поважати більше.

А так, покричать «Геть, ганьба», приймуть закон, і на тому все.

Так що треба діяти.

Я коли почув як там ці господарі, працюють, сам почав більше трудитись за компом, і ще треба буде запитатись більше, як вони розвивають сільське господарство. Треба буде в себе хороший сад засадити, і перейняти їхні методи.

4 comments

  1. У мене по сусідству вже декілька років одні господарі вирощують клубніку. Нічого, інколи у них працює даже дві людини. І все в них получається, і дохід за сезон не поганий з 30 сотих. В остальних тих хто в мене по сусідству повно землі – котра вже заросла деревами… І всі без кінця жаліються, що погана влада… Реально так достало – молодь покупляла дипломи, не вміє толком нічого робити та жаліється на обставини, і їде в ту Польщу ставати роботом.

    • Так, є хороші приклади. Я, здається, навіть в “мої закладки” приводив. Є навіть цілі села.
      Але це скоріше виняток. На жаль.

  2. “але коли ти «голе босе», ти не будеш сильно впливовим і тебе не будуть надто поважати у світі” – о, Балашов так само казав))
    С приводу села: тут чиста правда. Наші селяни не хочуть пробувати щось нове, їм картопля, буряк, пшениця і більше нічого не треба. В моєму селі один підприємець посадив 4 гектари смородини, то з нього пів села сміялось мовляв “от дибіл”. Зараз вже кільканадцять гектарів її розсадив, комбайн купив для збирання, багатьом людям роботу дає в сезон і платить добре.
    Навіть мої батьки такі ж. Ще як жив в селі посадив суниці, ділянка десь 5х10 метрів. За сезон вони більше приносили ніж пів гектара картоплі, а роботи набагато менше вимагали. Але переїхав я в місто, суниці більш ніхто не доглядає, бо пів гектара картоплі треба довго сапати і полоти. В результаті вони заросли бур’яном і “пропали”. І от де тут логіка? Пояснював, що краще догляньте сотку суниць ніж пів гектара картоплі, і гроше більше матимете, і менше наробитесь. У відповідь “так, треба, все правильно”, але на цих підтакуванях все закінчилось.
    Загалом, наших людей щось міняти не змусить навіть бачення результату від тих змін.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*