Про шкоду телевізора

телевізорХочу в цьому матеріалі пару слів присвятити, улюбленому багатьма людьми пристрою — телевізору. Адже так дехто любить посидіти після роботи на дивані дивлячись чергове шоу, серіал, чи новини. Та часто ті, хто чогось досягли у своєму житті кажуть що телевізор це зло.

І справа тут не в його шкідливому впливі на зір людини, хоча й це можна згадати. Зокрема Ден Кеннеді сказав:”У багатих людей – велика бібліотека. У бідних людей – великий телевізор”.

Отримуючи інформацію із книги, мозок людини повинен опрацьовувати інформацію і розвиватися. А поглинаючи готову із телевізора, він не отримує потрібно навантаження і тупіє.

А втрачений час? Правду хтось підмітив, що людство постійно придумувало нові винаходи щоб збільшити свій вільний час (праска, газова плита, пральна машина), доки не придумали телевізор. Дійсно, скільки всього можна встигнути коли не витрачати час на дурнуваті телевізійні шоу. Я впевнений, що коли нам буде років 70, ми сильно пошкодуємо що свої молоді роки витрачали на якість “Поля чудес” чи “Просто Марії”.

Недавно мій батько дивився конкурс “Телетріумф”, де визначали кращих телевізійників року. Оскільки в мене комп стоїть також в цій кімнаті, то хочеш-не хочеш трохи приходилось відволікатися. Так от, ведуча програми Катя Осадча запитала учасників та лауреатів цього конкурсу які вони програми дивляться. Я очікував що вони “скромно” назвуть свої проекти. Ви не повірите: майже всі з них сказали що взагалі не дивляться (або майже не дивляться) телевізора. І це люди, напряму причетні до телебачення! А для чого їм це? Навіщо витрачати свій час, якщо за цей час можна відпочити чи розпочати якийсь новий проект. А “бідний” хлоп тратить своє життя на перегляд якихось мелодрам чи телешоу.

Та добре, якби тільки витрачав час, а то ще й телебачення є успішним засобом агітації. Ніякі фрази типу “я думаю своїм розумом” мене не переконають, що людиною можна успішно маніпулювати. Від одного відомого психолога колись почув фразу, правда не знаю як перекласти на українську: “каждый говорящий внушает”.

Згадайте який відсоток людей в Радянському Союзі вірило у світле майбутнє. Моя бабця завжди розказувала як в 1953 році коли помер Сталін у Львові якась бабулька плакала: “теперь нам сольнышко не будет светить”. А масові істеричні плачі північних корейців після смерті їхнього лідера? А реклама, яка стільки людей переконала що без нового Iphone чи нової горілки “ти не справжній мужчина”? Погодьтесь, кожен диктатор мріє щоб його “підопічні” не відходили від телевізора. Тоді вони не будуть думати своїм розумом.

У телевізора є ще одна погана риса — там дуже багато негативу. Адже журналістам, для привертання уваги слухачів (читачів) потрібно постійно давати сенсаційні, страшні новини. Я пару разів рахував кількість позитивних та негативних новин. Так от, на одному з відомих телеканалів, на одну позитивну чи нейтральну новину приходилось 4-7 негативних! Там хтось викинувся з вікна, там поїзд переїхав, там аварія на 5 машин, там ураган, там вбивство. Не знаю що ви про це думаєте, та успішні люди стверджують, що новини потрібно фільтрувати, і не впускати у свій мозок цей суцільний негатив. Адже будь-якого дня, в 140-160 країнах немає війни, сотні тисяч шкіл у світі обійшлись без стрілянини а спокійно навчали учнів, тисячі літаків без проблем приземлилися в аеропорту зі щасливими пасажирами, тисячі собак нікого не покусали а дарували радість господарям. Та цього вам в новинах не покажуть, бо потрібні сенсації!

На мою думку, показувати негатив можна тільки в одному випадку: щоб глядачі могли допомогти потребуючому хворому чи постраждалому. Але тоді потрібно вказувати контактні дані. Все, більшого нам не треба. Інакше негатив буде нас тягнути назад, і ми нічого так і не досягнемо хорошого в цьому житті.

І на закінчення передам думку мого покійного дідуся про телевізор. Він переселений із правічних українських земель в Польщі. Він стверджує (а я йому вірю), що до того як з’явилася електрика та телевізор в хатах, сусіди, родичі, знайомі — постійно приходили вечорами поговорити. Ні, це не те що ви подумали. “За Польщі” майже горілки не пили — максимум пляшка на все весілля. Це точно, мені про таке не одна старша людина розповідала. Так от, люди постійно могли поспілкуватися між собою, запитати поради, спільно провести час. Через вони були більш згуртовані та товариські. “А тепер кожен запхає писок в телевізор і нікого не знає” – це дідусь сказав, і він правий.

Через телевізор та інтернет ми віддаляємося одне від одного, стаємо чужими, і часто зустрічаємося з друзями і родичами тільки на весіллях та похоронах. І на жаль, ніякі безлімітні тарифні плани мобільних операторів тут не допомагають…

P.S. Треба бути чесним: телевізор може нести користь. Маю на увазі чесних журналістів які розповідають правду про зловживання чиновників та “сильних світу цього”. Тільки за їх допомогою часто можливо досягти справедливості в певній справі. Адже темрява боїться світла…

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*