Про сповідь. Як сповідатися.

сповідьПро сповідь та як сповідатися мають розповідати священики, і вони це роблять. Та я тут хочу подати і деякі свої думки та поради.

Свого часу прочитав з пару десятків католицьких та православних книжок, так що певні знання є. А коли є що сказати, то треба це зробити. Тим більше, що зараз, перед Пасхою люди активно сповідаються.

Правда, багато людей взагалі не ходять до сповіді. Одні не визнають цього обряду, інші не хочуть сповідатися перед священиками.

Що тут відповісти? Ну по-перше, це потрібно не Богу, це потрібно нам. Маючи можливість змити свої гріхи ще за життя, то як казали брати Клички: «глупо не попытаться».

Про те, чому потрібно сповідатися священикам, нам відповідає Біблія, там Ісус Христос говорить до апостолів (першосвящеників): «Кому простите гріхи, – будуть прощені їм; кому затримаєте, – будуть затримані» (Івана 20:23).

Раджу купити у церковних книгарнях собі пару книжок про те, як правильно сповідатися. Також, в більш-менш повних молитовниках є запитання, на які потрібно відповісти собі перед сповіддю. В ідеальному випадку слід ввечері, в день перед сповіддю провести іспит совісті, тобто подумати чим образили Бога та людей. У всіх сумнівних випадках запитуйте сповідника.

Можна прочитати цікаву інформацію тут:

http://uaoc.info/index.php/

Наскільки детально треба говорити про свої гріхи на сповіді?

https://sites.google.com/ http://osbm-buchach.org.ua/ http://cerkva-nv.com/

Зранку не потрібно їсти і пити, особливо у православних. В католиків можна не їсти тільки за годину до причастя (але бажано хоча б за 2 години), яке вірні приймають одразу після сповіді.

Дуже багато людей перед сповіддю відчувають тривогу, стидаються визнавати перед сповідником свої гріхи. Особливо це відноситься до гріхів нечистоти (подружня невірність, дошлюбні зв’язки, онанізм, перегляд «нескромного» кіно та зображень, і т.д.). Десь читав, що лукавий під час скоєння гріха забирає сором, а вже при сповіді його повертає. Щось в тому є.

В будь-якому випадку, слід бути мужнім, і не приховувати гріхи. Адже священик також людина, і розуміє чужі слабкості. Кажуть, що досвідчений священик чув все, і ви його не здивуєте. Не бійтеся.

До речі, ніхто вам не заважає сповідатися у будь-якого священика, хоч у іншій парафії чи місті.

Тим, кому важко та соромно визнавати свої гріхи, скажу історію. Одна пані щиро сповідалася із гріхів нечистоти, і в кінці запитала священика: «і хто я після цього, отче?». На що священик відповів: «свята». Дійсно, коли людина щиро визнає всі здійснені гріхи, вважається що і забуті гріхи їй прощаються. Коли ж вона щось згадає, то на наступній сповіді може сказати.

Знаю ще одну історію: хочете вірте – хочете ні. Один юнак дуже боявся сповіді і щоб від хвилювання не забути що має говорити, написав свої гріхи на папері. Потім перед священиком їх читав. Яке ж було його здивування, коли після отриманого розрішення, папір виявився чистим!

Дійсно, Божа любов не має меж. Читав про одну святу, якій з’являвся Ісус. То вона його одного разу запитала про один свій гріх який вона собі не може простити. На що Спаситель сказав: «я його не пам’ятаю». До речі, коли захочете когось осуджувати, згадайте про цю історію. Ми можемо злитися на людину за якийсь вчинок, який Бог вже простив і забув.

Дехто боїться що священик не зберігатиме таємницю сповіді. Скажу так: я багато чого чув, але такого не знаю. Читав, що навіть Мартін Лютер (в лютеранів не визнають гріхи перед священиками) коли його друзі запитували що ж цікавого розповідали йому панянки коли він був католицьким священиком, то брав найближчу палку і проганяв сильно цікавого. Що що, а таємниця сповіді і священиків на рівні, про це можна не боятися.

Про НКВДистів у священичих рясах в часи СССР – то інша розмова, і то не є священики. То переодягнені працівники спецлужб. До речі, якщо священик не вірить у таїнства (Служба Божа, сповідь, причастя) – для вас вона дійсна. Так каже Церква. Бог живий, і все бачить.

Прийшовши до церкви на сповідь, помоліться, і коли прийде ваша черга вклякніть перед священиком. Скажіть коли сповідалися, і чим прогнівили Бога від часу останньої сповіді. Вас можуть додатково запитатися про певні поширені гріхи, але краще не тягнути, і сказати самому. До речі, бажано починати із гріха який ви найбільше стидаєтесь визнавати.

Є розряд людей, в яких сповідь полягає у перерахуванні своїх досягнень: «ну шо, молюсі, до церкви ходжу, нікого м не вбив». На сповіді потрібно називати гріхи, а не називати свої чесноти.

На закінчення цієї статті скажу історію із життя святого Антоніуса Балдінуччі.

До нього прийшов сповідатися чоловік, і називав свої гріхи. У кінці сказав що більше гріхів не пам’ятає. На що Антоніус запитався: «а курочка»? Як потім виявилося, чоловік зарізав сусідську курку, яку знайшов на її подвір’ї, але забув про це. Священик не тільки нагадав про цей випадок, але й розповів про місце крадіжки та власника курки. От таке життя.

Та нас сповідають не святі, а звичайні священики, тому гріхи потрібно називати самому, а не чекати коли будуть нагадувати про «курочок».

Хоча… Я особисто знаю людину, яка прийшла сповідатися до хорошого священика, але хвилювалася. Напевне для його заспокоєння сповідник сказав: «давай Андрій, розказуй». І це при цьому, що священик не міг знати як звати мого знайомого!

P.S. Один молодик питався віруючого: «от ви постите, молитеся, сповідаєтеся. Уяви своє здивування, якщо пекла немає!». На що той відповів: «А тепер уяви своє здивування, якщо воно є!».

Так, що бігом до сповіді перед Пасхою!

12 comments

  1. Сповідь – дурна задумка

    • Андрій "Бегемот"

      Скажете те саме за п’ять хвилин до смерті. Не одні безбожники за життя нападали на релігію, а перед смертю шукали священиків (Вольтер наприклад), а Ленін взагалі просив пробачення в столів і стільців.

      • Ви дійсно вірите в ці байки? Та навіть, якщо й такі факти були – чи варто ставити в приклад дії старих маразматиків? Таким чином і дії путіна з яником можна облагородити. Думайте перед тим, як розповсюджувати подібне.

  2. Я так не думаю, але в кожного свій погляд на це.

    • тут немає що думати, це пряма дорога до хаосу. Сповідь не відкриває каяття, а лише маскує його.

      • По-перше це таїнство, і віруючі вірять що дійсно гріхи прощаються. Крім того, якщо ви знатимете, що потрібно визнавати свій гріх перед священиком, то двічі подумаєте чи варто робити той чи інший гріх.
        Не впевнений що сповідь – це дорога до хаосу. Тьху-тьху, цьому таїнству не одна сотня років, і поки що все нормально. І навпаки, Європа відійшла від Бога, і бачимо що там зараз робиться. Сама легалізація нетрадиційних сімей чого варта.

        • “і поки що все нормально” – отут би посперечався, але сенсу цього робити немає. Залишаюся при думці. Все що зараз в світі твориться – вина релігії, як людського явища.

          • Сита Західна Європа зараз відмовляється від Бога, побачимо що з того вийде. Самому цікаво.

  3. Дякую, Павле, чудова стаття. Не додати, не відняти.
     

  4. Це ж наоборот, можна грішити бо пішовши посповідавшись все тобі пробачать.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*