«Пьют и воруют»

велосипедВчора їздив на село, трошки прийшлось попрацювати. В кінці дня дозволив собі покататись на велосипеді.

Вечір теплого осіннього дня, гарно сідає сонце, – що може бути краще для вело прогулянки? Я накатав з десяток кілометрів об’їзними дорогами, кругом полів.

Коли проїхав біля кукурудзи насадженої Дубневичем, оглянувся. І дивлюсь, пара спритних чоловіків, дочекавшись поки я проїхав, почала активно носити мішками кукурудзу. Крадуть!

При чому злодії особливим розумом не відрізняються. Для свого темного діла використовують синтетичні білі мішки. У променях сідаючого сонця, вони блистять, і дуже видають власників.

У пізню осінь незамінними були б звичайні сірі лляні мішки. Їх повно в кожного господаря.

Але то таке. Найгірше, що після всього, що пережила країна за останній рік, деякі люди змінюються дуже важко.

Я розумію, що Дубневич – «не подарунок». І сам чув від людей про нього не дуже хороші речі. Але в даному випадку це його власність.

Це ж не колгоспне, як колись.

Ну добре, з тим Дубневичем. Скажу про нас. Ми їздимо на село 1-3 рази в тиждень. В інші дні там нікого нема.

Цим і користаються «смекалисті» люди. Регулярно «допомагають» нам збирати врожай яблук, винограду.

Щоб не ускладнювати собі завдання, сітку розпороли ледь не до землі.

Образливо не те, що собі там назбирають тих яблук. Один якісний саджанець можна купити за 40-50 гривень. Та візьми 500 грн і купи десять штук. Через 3-4 роки будеш збирати врожай.

А ні, легше гроші пропити в місцевому магазині. А яблука? Яблука в сусідніх дворах назбирають.

Найгірше, що дані персонажі називають себе християнами. На Великдень несуть святити кошики, на колінах повзуть до Плащаниці. А заповіді не виконують.

Запитай когось із цих «товаріщей» чому крадуть, то тобі скажуть про відсутність роботи, чи поганий матеріальний стан.

Але ж в Біблії не сказано, «якщо долар буде менше 10 гривень, то не кради» чи «якщо не працюєш то можеш брати чуже». Там сказано коротко: «Не вкради!».

Невже важко запам’ятати?

5 comments

  1. Крадії завжди були і завжди будуть навіть “найчесніші християни”. Зараз це важко назвати взагалі релігією… Священики вчать людей ходити до церкви, сповідатися, збирають гроші на будову нових церков, яких вже наплодилось більше ніж грибів в лісі.

    Чому я ніколи не бачив, щоб церкви збирали гроші дитячим будинкам? Чому не зробити раз на рік благодійну акцію і допомогти бездомним? Хіба священики не грішники? Вони проповідують релігію, але що при цьому доброго зробили для нужденних?

    Для них справжнє добродіяння ходити в церкву, молитися, збирати гроші щоб ще побудувати церкву і ще більше грошей загребти. Оце і є зараз наші церкви… Якщо подивитись за кордон то там віра не тільки в молитвах, а й в діях, безліч благодійних акцій, збору коштів для нужденних і тд…

    Бог повинний бути в душу, а не в церкві. В церкві його вже давно не має, священники вигнали, і поробили магазини де продають срібло, ікони і тд…

    • Не можна казати що таке повсюдно. Наприклад, настоятель гарнізонного храму Петра і Павла УГКЦ у Львові о Степан Сус активно допомагає солдатам, які воюють на Сході. Це загальновідомий факт.
      Також, наш друг, священик Олег Жаровський, дуже активно допомагає бідним та неповносправним. Це я знаю не із телевізора. Ми навіть віддавали їм непотрібні речі, і ці люди до нас приїжджали.
      Він возить хворих дітей в літні табори у Карпатах. Часто просить нас прийти і допомогти йому із хворими дітьми, хоча мені завжди не вистачає часу (чи я так хочу допомогти).
      Хоча згідний, проблема описана у коментарі є.

  2. Обряд сповідання, стимулює гріхи.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*