Робіть хоч щось!

spotХочу сказати пару слів як непросто змінити людське бачення світу.

Згадав собі, як моя бабця ходила з допомогою двох палок. Ясна річ, це дуже не зручно, і щоб щось принести до кухні, їй приходилось кликати на допомогу діда.

Мені це не сподобалось, і я одного вечора (ми раз в тиждень приїжджали на село) запитав бабцю, чи її щось болить, що вона ходить на двох палках.

Сказала що не болить, просто “крижі не тримають”. Якщо перевести на мову фітнесу: “слабкі м’язи низу спини”. Для їхнього розвитку добре підходить станова тяга.

Я із підручних засобів зробив щось на подобу штанги (кілограм 5, вже не пам’ятаю), і показав бабці як виконувати. Вона спробувала, ніби нічо так.

Коли від’їжджав, попросив, щоб вона хоча б двічі на тиждень робила по пару хвилин. Це ж не багато. І обіцяв, що з часом кине палку, а можливо і дві.

І що ви думаєте? Дива не сталось. Бабця того не робила. І так ходила із двома палками до смерті.

Подібне було із моєю мамою. Вона мала надлишкову вагу у пару десятків зайвих кілограм. Я просив або спробувати дієту, або комплекс вправ.

Ні одного дня це не було виконано. А потім постирались суглоби (в тому числі через велику вагу), і мама декілька років, до самої смерті, сиділа вдома.

Ще одна близька людина сидить без роботи. Хоча я розказую, що можна зробити сайт чи писати статті, і мати якусь копійку.

І от я думаю, чому то так? Напевне кожен дивиться на світ по своєму, має певні звички і “знає що робити”. І ти під дулом автомата не заставиш щось змінити в житті.

Є історія, як батько попросив сина пополоти бур’ян на полі. Потім приходить, а син на полі спить.

Батько запитує, чому той нічого не полов. Син відповів, що поле велике і бур’янів багато. Тоді батько сказав: “сину, якщо б ти виполов бур’ян хоча б на тому місці, де ліг спати, то його б вже було менше”.

Друга історія. До афонського монаха прийшов учень, який часто попадався на гріху нечистоти. Декілька разів сповідався із гріха, але нічого не міг з цим зробити. І пожалівся монаху, що здається бо нічого не може зробити.

Тоді монах запитався чи той може регулярно відвідувати церкву. Той відповів що може.

– А чи можеш регулярно молитись?

– Можу.

– Читати Біблію?

– Можу.

– Робити добрі діла?

– Також можу.

Тоді монах сказав: “ти роби те, що можеш, а Бог зробить те, що ти не можеш”.

Так і з нами. Коли не знаємо, як рухатись далі і що робити, тоді треба робити те, що можемо, а інші речі відкриються по дорозі, коли будемо готовими.

Але у нас не так. Ми сидимо, і чогось чекаємо.

До речі, я думаю, що через це у нас так не люблять владу. Дивіться, вже було у нас тих президентів 5 штук, і ні один не підійшов. Скажу більше, навіть дай ще 5, все одно будуть поганими.

А чому? Бо чекаємо, що за нас хтось щось зробить. Ясна річ, повинні бути керівники, які зроблять позитивні зміни, як наприклад, у Сингапурі.

Але президенти і депутати не перестануть красти лампи у під’їздах, кидати сміття на зупинках чи роками сидіти на дивані і дивитись тупі шоу. Бо це наша робота.

Тому потрібно робити хоч щось, що дозволить рухатись далі, а там видно буде.

4 comments

  1. Прочита, погодилися, пішли далі дивитися тупі шоу, курити в будинку на сходах кидаючи окурок на підогу, ну і там же викручувати лампочку, бо вдома перегоріла, а ти в магазин лінь.

  2. Інформаційний міф – у всьому винні політики. Міфу служить телебачення, воно його обслуговує. Я згідний з Павлом, винні у всьому – ми. Ми систему построїли, ми її годуємо. З народу витікає ментальність політиків, народ детермінує політиків. Народу ні що не мішає іти і конролювати владу, локально, в міських і сільських радах, в паспортних столах і т.д. Про те ніхто контролювати не буде, лекше прийти з роботи і впасти на диван і включити СТБ…

    • Не правильно трохи написав. У всьому винні політики – це інформаційний міф, який існує для того, щоб люди не мінялись. Бо ж коли люди поміняються впаде система…

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*