Кюблер-Росс Элизабет “Жизнь, смерть и жизнь после смерти”

Кюблер-Росс Элизабет? Жизнь, смерть и жизнь после смертиСпеціально не вибирав книги цієї тематики, але хтось мені скинув декілька, де лікарі досліджують, що відбувається із людьми після зупинки серця і діяльності мозку.

Дві такі книги прочитав, про одну навіть тут робив огляд. І от пару днів тому прочитав третю. І пару рядків черкану, про що там йдеться.

Книгу написала швейцарський лікар Кюблер-Росс Елізабет, яка багато років провела в лікарнях США, і була дуже близько біля помираючих людей. Сотні годин вона провела біля таких людей, і отриманий досвід викладала у статях, виступах, і цій книзі.

Автор книги стверджує, що на противагу поширеній думці, насправді процес смерті – це перехід в іншу форму життя, через який люди проходять без страху і труднощів.

Вона пише, що люди відчувають момент смерті, і хочуть поділитись своїми думками із тими, які поруч.

Але особливу увагу Елізабет привертали люди, які після зупинки серця і мозкової активності повертались до життя (клінічна смерть). Вона стверджує, що незалежно від національності, віку, економічного статусу, віросповідання людини (християнин, індус, австралійський абориген, мусульманин чи взагалі атеїст), люди описували подібні речі. Елізабет мала справу із людьми різноманітного віку (від 2 до 90 років), які готувались померти і раптово відходили.

За словами автора книги, тілесна смерть подібна до виходу метелика із кокона, щоб отримати інше життя.

При цьому людина починає бачити все навколо (ліжко в палаті чи місце нещасного випадку) і навіть розуміти думки людей. Такі люди дуже точно можуть описати як їх, наприклад, витягують із розбитого авто. Деякі називали номери тих машин, які проїжджали поруч в той час.

Елізабет для розуміння ситуації приводить приклад, коли ми не чуємо собачий свисток, а тварина прекрасно його відчуває. Так із душею, її ми не бачимо земними очима, але вона може бачити все навколо, і навіть більше.

Також, якщо знаходитесь біля ліжка хворої мами чи батька, які знаходяться у комі, ви можете говорити із ними — вони чують. І навіть безпосередньо після смерті ви можете сказати останні слова — ще не пізно.

Що цікаво, що навіть сліпі чи глухі люди можуть під час клінічної смерті позбутись цього недоліку, і описати те, що фізично не може бачити незряча людина.

Люди під час цього процесу відчували себе повністю здоровими. Наприклад, діти, які внаслідок хіміотерапії втратили своє волосся, мали пишну шевелюру, а жінки із ампутованою груддю знову відчували її. Вони були ідеальними.

Ще одна цікава думка: жодна людина не помирає в самотності. Її завжди зустрічають рідні і близькі, які покинули цей світ раніше. Причому, там її зустрічають тільки ті, хто дійсно померли. Наприклад, був випадок, коли 12-річна дівчина пережила клінічну смерть, і її там зустрічав брат. Коли вона прийшла до тями, до запитала батька, хто її там зустрічав, адже у неї не має брата. І тоді батько розповів, що за 3 місяці до її народження помер її брат. Цього вона не знала.

Були випадки, коли в автокатастрофу потрапляла уся сім’я, і помираючий міг “там” побачити людину, котра тільки що померла, але там не було тих, хто все-таки вижив.

Елізабет пише, що за 20 років її дослідження помираючих, тільки одна людина попросила смертельну ін’єкцію. Вона стверджує, що рівень медицини дозволяє позбутись болю (це про США), і якщо за хворими піклуються, то вони хочуть жити.

Коли люди вже однією ногою були “там”, то розуміли, що все із ними відбувалось у житті (хвороби і нещастя із ними і рідними, труднощі) все це через наші помилки, але й це сприяло духовному росту людини. Ріст пов’язаний із болем, і ніщо у світі не є випадковим.

Також, Елізабет описує досвід маленьких дворічних дітей, і які нічого не знали до того про клінічну смерть, чи книгу “життя після смерті”, але описували все ті ж відчуття.

Моє відношення. На цю тему я прочитав десь 3-4 книги, і двоє моїх дальших знайомих описували щось подібне (одна напилась таблеток, інша важко хворіла). Так що щось є, тим більше коли незрячі чи глухі описують те, чого не можуть знати — значить це не фантазії чи галюцинації.

Але що саме бачить людина в момент виходу із тіла, чи це ангели, чи навпаки у їхньому вигляді протилежні сили — я не знаю. Прийде час, побачимо 🙂

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*