Спадщина, або держава проти людини

спадщинаСпадщина, слово, яке я колись чув хіба що в латиноамериканських серіалах початку 90-х. з цим ніколи не стикався.

Та ситуація змінилася в останні три роки. Зокрема три роки тому померла моя бабця (важко помирала), два роки тому дідусь, і майже півроку тому – мама.

Оскільки мама є власником квартири в якій ми живемо, а бабця з дідусем мали старий будинок на селі, то ми мусимо їх переписати на мене з братом.

Ніколи не думав що тут все так не просто та … дорого!

Та про все спочатку.

Виявляється, що дуже важливо подати документи та почати процедуру оформлення спадщини до того, як мине 6 місяців від смерті власника. Про це вам навряд чи хтось скаже, навіть там, де видаватимуть свідоцтво про смерть. Це дуже важлива порада, якщо власник не написав заповіту. Нехай вам ця порада не пригодиться, і ваші родичі живуть до 120 років, але про це треба знати.

Ми вище написаного не знали, і проґавили не тільки 6 місяців після смерті бабці та дідуся, але цілих 24 місяці. Крім того, на момент смерті вони проживали не з нами (а вони також власники квартири у Львові), а на селі. Так от, тепер щоб мати правило власності, потрібно подавати заяву в суд через адвоката. Як ви розумієте, це все не дуже дешево, і то м’яко кажучи.

Крім того, і будинок на селі, і квартира у Львові потребують нового технічного паспорту, адже попередні застаріли. А це ще додаткові витрати як часу, так і грошей.

Оскільки на майно претендуємо ми з братом, то витрати помножуються на два. В результаті вартість всієї «процедури» складатиме в районі 10-15 тисяч гривень. Думаю що вкладемся. Дехто скаже що це невелика ціна за квартиру та глиняний будинок в селі, але ж за що я плачу? Це ж власність моїх батьків та дідуся. Крім того, часу на все це піде предостатньо.

Щоб ви розуміли маразм ситуації та «хватку» держави, то розкажу ще один випадок. У покійної матері було дві книжки Ощадного банку СССР. На них ті вклади перевели на теперішні гривні, вийшло десь в районі 1500 гривень. А знаєте скільки коштує переписати ті книжки померлою мами на мене з братом? В районі 350 гривень.

Можете собі це уявити? Мало того, що держава не віддає чесно зароблені кошти моєї матері, мало того, що ті кошти, які мені малому дарували на дні народженя вона клала на книжку, так ще тепер я повинен заплати 350 гривень за ті книжки! І то, ти дай справжні гривні, за можливість колись (!) отримати записані в книжці. Та коли їх віддадуть, то ті 1500 гривень можуть коштувати в 10 раз менше! Так що мій батько вилаявся про себе перед нотаріусом, і ми спадщину на ощадні книжки не відкривали.

От така правда про спадщину.

Тепер поради бувалого:

-якщо, не дай Боже, у вас хтось помирає хтось із власників майна, потрібно звернутися до державного нотаріуса не пізніше 6 місяців від дня смерті. Потім можуть з’явитися проблеми.

-нехай всі власники майна запишуть заповіт. Навіть якщо їм зараз тільки 60 років. Повірте, це потім вбереже нащадків від немалих витрат.

-якщо ви зараз приватизовуєте майно (квартира, будинок, поле) і ви у нормальних стосунках із своїми дітьми а вам вже за 60-ть, то не приватизовуйте хату на себе. Так дітям буде простіше. Якщо ви чогось побоюєтесь («кидка» з боку невістки чи щось таке) то ця порада вам не підійде.

-дуже добре, якщо ви знаєте хорошого толкового нотаріуса. Це збереже вам і час і нерви, і гроші.

В результаті всіх цих митарств та немалих виплат, я здається вже знаю де беруть кошти на мізерні підвищення пенсій. А мали б забиратися не таким чином, а в результаті росту економіки. Чи я не правий?

2 comments

  1. Бюрократична система заточена на вимотування людини. Тут або здатися, або витратити купу часу та ресурсів. Маячня одним словом, дійсно.

  2. Найобразливіше, що я нічого від держави не хочу – віддайте моє.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*