Спадщина. Закінчення

ось ця хата

ось ця хата

Більше двох років тому я писав статтю, наскільки іноді важко переоформити спадщину. Ось вона, можете переглянути http://pavlofox.net/spadshhyna.

Але я ще тоді не знав, що це тільки «квіточки».

В нас під час приватизації квартири був прописаний дядько, хоча й хату дідусь купив моїй мамі. В результаті прописати її на себе тепер просто так не можна. Прийшлось дядькові свою частку дарувати. За це платиться державі мито (десь 5000 грн) + послуги нотаріуса.

А стару, глиняну хату на селі також просто так не можна переписати. Бо ще в 1982 році трошки помилились оцінювачі в площі будинку. А коли приватизовували (в 1996 році) то міряли вже по-іншому. Через це тепер були проблеми.

Здавалося б, через просту процедуру, де ніхто із родичів ні на що не претендував, пройшлось пройти всі кола пекла державної машини.

Ми пройшли два суди (міський і районний), замовили купу довідок. А на ці довідки – ще довідки.

Дуже багато годин відстояти в чергах у тісних кабінетах. Хто стояв у чергах до державних установ, той мене зрозуміє.

І врахуйте, що всі ці довідки і документи просто так не дають, за все потрібно платити.

Крім того, стикались із непрофесійністю державних службовців.

Наприклад, є рішення суду. Замовили послуги адвоката, два рази під’їжджали до суду. В результаті суддя не так зрозуміла позовну заяву, і ухвалила неправильне рішення. Прийшлось подавати додатковий позов, який вже поставив все на свої місця. Але це ж гроші, час і нерви.

Після цього мені видали рішення суду. Я щасливий до нотаріуса. І на тобі! Виявилось, що не поставили в суді потрібну печатку. Я ще раз до суду. А вони кажуть: «Ой, забули».

А в районному суді сказали, що самі зателефонують, коли будуть готові документи. Чекаю, чекаю, потім вже сам телефоную. Вони кажуть: «так, документи вже давно готові. Забирайте».

Скільки разів було, що взяли довідку в БТІ, потім сказали що потрібно в сільську адміністрацію. Ти приносиш звідси документи, тобі кажуть, що потрібно ще раз в БТІ. Ти приносиш звідси, тобі кажуть що треба таки йти на суд. І так по колу.

А черги в БТІ були серйозні. Там люди записувались в чергу, і йшли гуляти, щоб не стояти в душних коридорах. Якась тьотя прийшла, дивиться – стоїть чоловік 12. То рада, думає що скоро отримає довідку.
Питає: “хто крайній”? Їй кажуть, що треба записуватись, і ви вже 77 в черзі. То їй стало не смішно. А за годину можуть тільки декілька людей обслужити.

В результаті, щоб переписати мамину частку квартири і глиняний будинок з подвір’ям на селі, заплатили більше 22 000 грн. Більшість грошей платили ще до падіння гривні. Подумайте самі, що можна було за ці гроші купити.

Але адвокати, нотаріуси нас запевняли, що нічого страшного, адже ми отримали нерухомість. Але ж його мені держава не подарувала! Це і так було моєї мами. А я стільки заплатив.

Все, що ми платили, записували. Можете самі подивитись.DSCN4658DSCN465999

От такі справи. І це при тому, що і адвокат, і нотаріус добре виконували свою роботу.

Так що, коли вам вже за 50-60 років, і ви в хороших стосунках з дітьми (невістками, зятями), то думайте про спадщину заздалегідь.

Ми переписували майже 2,5 роки. А у черзі зустрічались люди, які вже 4 роки оформляють документи, і ще не кінець. Ось така правда.

Звичайно, є ті, в кого це пройде легко і відносно недорого. Але якщо десь щось не сходиться, то приходиться витрачати море часу, грошей у нервів.

Але добре, що цей камінь з плечей скинув. Тепер можна зайнятись чимось позитивним, і рухатись вперед.

7 comments

  1. На жаль це дійсно правда…

  2. Ось це і називається державою “платити за те, що належить тобі”. Люба державна фірма в порівняні з приватною повний відстій, оптимізацію роботи практично не проводять, все майже так само я і за СРСР. Якщо порівняти приватну фірму і державну – то небо і земля. В одних без черг можна навіть за хвилини зробити, а в інших в черги ставати і тижні чекати.

    • Так, недавно читав статтю як отримати дозвіл на зброю. То довідку про стан здоров’я можна дешевше але довго отримати в державній установі, або швидко і дорожче в приватній.
      Я б вибрав приватну.

    • Чиста правда. Ще недавно читав в новинах, що хочуть продати українські оборонні підприємства, щоб вони стали не державними. Аргумент чому це треба зробити – бо в державі вони неефективні, типу продавати мають що, але не вміють зацікавити покупців і т.д., а мовляв приватні фірми це вміють. Суть в тому, що такими заявами всі посадовц фактично визнають, що вони бездарі і мають цю посаду лише завдяки “зв’язкам” і т.п.
      Ех…

      • Успішно управляти підприємством – не легка справа, а коли воно не твоє – то пофіг, треба ще собі покрасти трохи. В приватних красти дуже важко і постійно проводять оптимізацію роботи.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*