Це були 90-ті

90-tiПотрібно було мені днями знайти одне відео на Ютуб. Як це часто буває, з одного відеоролика перескочив на друге, аж поки не попалось на очі відео із «шалених 90-х».

І хоча багато фільмів на цю тематику свого часу багато показували по телебаченні (особливо цикл передач «Кримінальна Росія»), але я вирішив по-свіжому, через 20 років подивитись що там було.

В результаті за пару днів продивився більше десятка годин розслідувань із діяннями організованих злочинних угруповувань (далі ОЗУ).

Інформація яку побачив, дещо змінила погляд на ці речі, виникли певні думки, тому можу з цим із вами поділитись.

Перше що мене вразило, я не побачив романтики, яку часто описують в фільмах та оспівують в шансонах.

Дивіться самі:  за даними оперативників які роками розслідували діяння таких угруповань, в середині самих ОЗУ не було спокійно. Дуже і дуже часто керівники угруповань знищували своїх заступників, і навпаки. Як сказав один: «або ти, або тебе». Життя простих бойовиків також важило небагато. За даними слідчих які розслідували діяльність московського Орєховсько-Медведківського угруповування, до третини бойовиків гинули від рук своїх товаришів.

Слідчі (як і Сергій Мавроді який сидів з в тюрмі з бойовиками) розказують про дивні порядки які були в цьому угрупованні. Періодично вони збиралися на дачу, причому всі, кого запрошували знали що сьогодні когось вб’ють, але не прийти не могли.

При чому бідолашного не застрелювали, а саме душили і часто після цього розчленювали і спокійно пиячили. Кожен повинен був мати за собою вбивство. Був випадок, коли наказали бойовику вбити кращого його товариша, і він змушений був це зробити.

В Медведківському угрупованні за вживання наркотиків, невиконане завдання, бажання залишити таке життя; кара була одна – смерть.

І от скажіть, яка це романтика? Як казали потім слідчі, там було тільки одне: кров, кров, кров.

Незважаючи на вище написане, в багатьох людей було своє розуміння справедливості. Як сказав один: «між вовками жити, по-вовчому вити». Так, кілер Олексій «Солдат» згадував що після того як вбив свою жертву, до пораненого підбіг друг щоб допомогти. Це вразило кілера, і він не став стріляти в друга потерпілого. Адже за його словами в таких випадках всі розбігаються в сторони, щоб врятувати своє життя.

Той же «Солдат» розповів ще один випадок: він начинив авто вибухівкою, і чекав чергову жертву. Раптом на дитячому майданчику побачив двох дівчаток. Він підійшов, і накричав щоб вони йшли додому, бо «зараз приїде страшна велика машина». Потім вони знову прийшли на майданчик, він знову їх вигнав, і думав що назавжди. Та потім він не побачив що діти повернулись, і в результаті вибуху ті постраждали.

Можна також знайти цікаві спогади водія однієї із жертв кілера у Львові: «Стоїмо ми на світлофорі, дорогу переходить хлопець. Відкриває двері з мого боку, направляє пістолет і каже тихо: «Пригнись, брат, щоб не зачепило». Я з переляку чуть під крісло своє не заліз! Він зробив кілька пострілів у голову шефу – і пішов далі».

Потрапила на очі цікава статистика. Нібито середня тривалість життя керівника злочинного угруповання в ті часи – 3 роки, а його заступника – 2.5 років. Не багато для молодих, здорових людей яким би тільки жити і жити.

Кого не вбили чужі, того ліквідували свої. Тих же хто залишився арештували на тривалі терміни, от і все життя.

Один священик пише:

«мені доводилося відспівувати цю «братву». Бачити дорогі пам’ятники, чути про грандіозні пиятики.

І бачити страх, дикий страх у їхніх очах: «А може, незабаром я? ..» Від цього і в’язанки свічок, які вони розставляють в церкві, і пожертвування в церковну казну…»

Деякі керівники ОЗУ в кінці 90-х зрозуміли що часу потроху змінюються, і почали вести легальний бізнес чи потрапляти в місцеві органи влади.

За даними слідчих, рядові бойовики переважно жили бідно, інколи не вистачало грошей заплатити за квартиру та на свою сім’ю.

Зате керівники в «грошах купалися». Також добре оплачувалась робота «потрібних» людей. Знаменитий кіллер 90-х Олексій «Солдат» розказує що в ті часи йому платили спочатку зарплату 2000$ щомісяця, а потім 5000$. Це великі гроші для тих часів. В Україні у 2001 році двокімнатна квартира коштувала  5000$.

Також, я не помітив у всіх цих роликах такого явища як «бритоголові братки». Не знаю звідки такий штамп взявся, але після переглянутого десятка годин про події 90-х, бритоголових не пригадаю.
От дивіться, отут є відео зняте самими членами відомого та впливового в ті часи  московського угруповання Орєхівські. Це в них якийсь ювілей відмічають. Де ви бачите бритоголових? І так в усіх їхніх конкурентів.

Виявляється, майже всі серйозні угруповання мали хорошу організацію. Часто ядро групи складали колишні правоохоронці, спецназівці або спортсмени. Були відділи які працювали по ліквідації людей, стеженні, отримання зброї, розвідці, приховування доказів, і т.д.

В ті часи часто ОЗУ мали зв’язки і правоохоронними органами. Був такий випадок, коли голова фермерського господарства попросив захисту в місцевого прокурора від рекетирів, то той порадив йому краще заплатити.

Був випадок, коли при обшуку «Слоновського» угруповання виявили більше десятка «стволів». Але злочинці мали на них дозволи – видав місцевий заступник прокурора.

Також деякі автори відео про ОЗУ стверджують, що інколи правоохоронці «закривали очі»  на діяльність російських кримінальних груп. Це ставалося, коли «піднімали голову» кавказькі «братки». Таким чином руками одних знищували інших.

Дуже цікаво було дивитись інтерв’ю колишніх бандитів,  котрим дали або довічне або чверть століття. Фактично в цьому житті їм вже нічого «не світить», ну максимум вийти на волю на старості літ.

В результаті до людей «приходила свідомість», і вони все переосмислювали. Якщо вас хоч трошки цікавить психологія, подивіться на зустріч одного з керівників угруповання Орєхівські, на рахунку якого десятки людських життів, із сестрою людини яка випадково постраждала в результаті розбірок. Я думаю що це йому пішло на користь http://youtu.be/YiQQPVG2ub8?t=40m30s

Хочу накінець згадати трохи кумедний випадок із свого життя. Коли я був студентом, в кінці 90-х ми з другом пішли щось купити на Краківський Базар у Львові. Я був чемним, худеньким, і наївним. Львів’яни знають, що тоді на Краківському вас могли пограбувати, випробувати на вас шахрайські схеми, підкидали «гроші», ходили міняли, і т.д. От йду я собі, і підходить мужчина усміхаючись і каже спробувати зіграти в лотерею. Це коли в результаті «виграє» декілька людей, оголошують аукціон хто більше дасть, і в результаті ви втрачаєте всі гроші. Я того всього не знав навіть близько, але думав що то прості безробітні  пропонують якісь безвиграшні лотереї.

В результаті на пропозицію зіграти я відповів «розумію, розумію».

І тут із лиця дядечки зникла посмішка, і я побачив жорстоке лице бандита.  Текстом я це не передам, це треба було бачити. Він подивився на мене так що мені стало не смішно, і каже: «шо ти розумієш». І я зрозумів, що треба «робити ноги» 🙂 Він хотів поставити мені підніжку, але я успішно удалився. Ясне діло, в разі потреби він би зібрав з десяток своїх «товаришів», але кому я там був потрібний.

До речі, знаючі люди розказували, що в ті часи на кожній вуличці яка вела на ринок Краківський стояв «постовий», котрий в разі наближення міліціонерів мав повідомити «братву».

Мій короткий висновок. Незважаючи на всі страшні злочини здійснені бандитами 90-х, я думаю що дуже великий вплив на поведінку людей має оточення в якому ти опинився.

P.S. Насамкінець інтерв’ю із колишнім згадуваним вже тут кіллером Медведківського угруповання Олексієм «Солдатом» Шерстобітовим. Раджу вам викроїти трохи свого часу, і подивитись що розказує людина на якій тільки доказаних 12 вбивств, і яка отримала 23 роки тюремного ув’язнення.

3 comments

  1. Бритоголові братки, то напевне гопота, або вже ті шо на зоні. Бо в житті люди їх не бачуть, вони завжди залягають на дно. 

    • Вчора ще одне розслідування про ті часи подивився. Виявляється, що в деяких угрупованнях гинули 98 бойовиків зі 100. Деякі 20-річні хлопці наперед купували собі місце на кладовищі. Жах.

      • Найцікавіше це вербовка, добровільно-примусова. Цей снайпер добре сказав, коли порівнював з війною

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*