Я в Центрі Зайнятості

львівський центр зайнятостіТак сталося, що я прийняв рішення звільнитися із останньої роботи і перейти на «вольні хліба».

Вирішив зайнятися самоосвітою, та й якесь «дєло замутити».  Рідні і знайомі постійно радили піти в Львівський Центр Зайнятості.

Зараз чесно опишу як там все насправді було, адже мені вже від них нічого не треба, крім грошей, але то вже не від них залежить 🙂

Особливого бажання туди йти не було але заради деяких моментів наважився. Перше, це можливість отримати безкоштовні знання, ну і незначні виплати як приємний бонус. Виплати дійсно незначні, але про це далі.

Будівля Львівського Міського Центру зайнятості знаходиться не так далеко від мого дому, і досить близько до знаменитих гаражів в яких я зробив собі спортзал.

Перше враження від Центру Зайнятості було не дуже хороше. Адже я звик постійно себе «накачувати» мотивуючою літературою, аудіо та відеоматеріалами, а тут в більшості людей настрій невеселий. Це й не дивно, адже вони – безробітні. І звичайно, що таке середовище не дуже надихає на «подвиги».

Будівля виглядає новою, в середині ремонт. Хоча звичайно, то все наші гроші.

В першу чергу я підійшов до реєстраторів, вони знаходяться по середині залу. Потім мені назначили тітоньку, яка зареєструвала мене як їхнього «клієнта». Перелік документів які потрібно мати висить на дверях при вході. По пам’яті зараз точно не скажу, але там має бути паспорт, його копія, трудова, копія ідентифікаційного. Щось таке.

Потім кажуть прийти за пару днів, і жіночка коротко ознайомить із можливостями Центру Зайнятості. Там нас сиділо чоловік 15-20. Десь так.

А вже після того нас закріпили за персональним консультантом. Мені попала консультант Оксана – хороша і чемна дівчина. В мене з нею проблем ніколи не виникало.

До речі, йдучи перший раз в цю будівлю, підсвідомо очікував державної бюрократії.

Пишу чесно: в переважній більшості випадків це звичайні жіночки, які просто виконують свою роботу. Відносились до усіх людей чемно із повагою. Ніяких претензій до них не маю.

Як я вже писав вище, основною метою, задля якої йшов в Центр Зайнятості було навчитися на якихось курсах. Це ж безкоштовно.

Мене цікавили в першу чергу WEB дизайн. Та, як на зло (чи на щастя) два місяці їх не було. Перелік курсів затверджують десь аж у Києві.

То ж мені залишалось вибрати «Основи підприємницької діяльності». Ну піду я на бруківника чи куховара. Не цікаво.

Хіба що були апетитна пропозиція «Оператор на лінію по виготовленні морозива». Там можна було піти просто від’їстися 🙂

Мого консультанта одразу попросив, щоб роботу мені не шукали. Не треба. Там у них середня зарплата по вакансіях 1500 грн, не вище. Нехай депутати своїх дітей посилають на такі роботи і за такі гроші живуть.

Та якщо по правді, то і вакансій особливих для мене не було. Це добре, не потрібно десь формально ходити до роботодавців і казати що пропозиція не підійшла. До речі, якщо 2 (чи 3) рази ви відмовились від запропонованої роботи, то вас можуть «попросити» із Центру.

львівський, обласний, центр, зайнятості, приміщення

Центр Зайнятості

За пару тижнів назбиралася група і прийшов час йти на курси «Основи підприємницької діяльності». У Львові це на вулиці Вигоди, 62.

Якщо чесно, то я думав що то якісь символічні курси, лиш би галочку поставити. Та насправді прийшлось вислуховувати лекції два тижні, щодня, і по 5-6 годин.

Я вже відвик від тих лекцій та уроків, і особливого бажання сидіти не було. Та що зробиш – там в кінці екзамен.

Коротше читали нам право, бухгалтерську справу, менеджмент та написання бізнес плану.

Що тут сказати? Дівчата (викладачі) там, класні, я б сказав відбірні. Не знаю де вони їх беруть, але дійсно симпатичні. Ой, щось від теми відійшов.

Із того всього напевне найпотрібнішими виявилися курси бухгалтерів, але там були свої проблеми. Вела вже «опитний» бухгалтер, яка чомусь думала що ми все знаємо так само як вона. В результаті деякі речі приходилось уточняти. Правда, уточняв уточняв, і як показала практика, все одно не все зрозумів. До речі, відносить і до одногрупників. Але загалом дізнався багато корисного.

Просто потрібно було зробити таблички із групами і термінами оподаткування і роздати (чи продати) слухачам. Щоб кожен бачив як правильно реєструватися, коли платити податки і здавати звіти. Та ладно, життя навчить.

Чого ще не вистачало на тих курсах мені особисто, то це практикуючого бізнесмена. Думаю, не одна людина змогла б у нього запитатися про речі, які турбують. Крім того, енергія людини яка сама вже чогось досягла надихає. І не сумнівайтесь.

В кінці тих курсів я писав бізнес-план. Вибрав створення інтернет-магазину, аж сам не думав що в мене такий буде прибуток. Правда, поки-що на папері 🙂

Та це ще не кінець! В кінці курсів нас чекав ще захист тих бізнес планів. Хоча й вважаю то вже зайвим. Я сам знав там людину, яка пішла на курси тільки взяти гроші і потім мала їхати за кордон на заробітки. А він там комісії із розумним поглядом пояснював як збирається відкривати магазин в Україні, і як буде рекламуватися 🙂

До речі, ті гроші, які вам держава виплачує як виплату по безробітті протягом 9-ти місяців, в нашому випадку виплачують за один раз. Правда часто – це мізер. Адже люди в багатьох випадках працюють на мінімальній зарплаті. Все інше в конверті (чи в мішках). Як в кого 🙂

Та й це ще не кінець! В Львівському Міському Центрі Зайнятості нас чекав ще один екзамен! Там правда все також пройшло успішно, і пішли реєструватися підприємцями. Я про це писав тут.

Ще один нюанс. Нам прийшлось стільки пройти, щоб отримати ці кошти, та … їх ще не виплатили. Зараз, коли я пишу ці рядки, пройшов місяць від екзаменів на курсах. А мені держава виплатила тільки 500 грн. А податки ти вже маєш платити!

От таке життя.

Та загалом я в тому Центрі Зайнятості більше здобув. Як і знань, так і просто хороших людей побачив. До речі, чи ви часто маєте можливість сидіти в компанії 26-ти майбутніх підприємців? Отож бо й воно!

У кінці хочу подякувати усім з ким я стикався у Львівському Центрі Зайнятості: як консультантам, так і одногрупникам. Надіюсь, що в них все буде добре!

3 comments

  1. Гарна історія. Не знав, що аж 9 місяців держава утримує неробів. Цікаво, а скільки часу там можна взагалі просидіти типу: “ну не можу знайти і все”
     

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*