Як правильно звільняти людей

atlas123Той, хто уважно читав на блозі сторінку «Про мене», той знає, що після закінчення Академії друкарства я сім років пропрацював друкарем на офсетній машині.

Це була найбільша на Західній Україні книжкова фабрика «Атлас».

Не буду обманювати: на підприємство мене привів батько, який на ньому пропрацював 40 років. Крім того, в мене там ще працювали мама і брат.

Що можна сказати про «Атлас»? В той час коли я там працював, обладнання потрохи старіло, чисельність працівників зменшилась з 600 чоловік (при комуністах) до 250-300 (приблизно).

Проблемою підприємства було те, що воно звикло виконувати тільки державні замовлення. Якщо вони є – значить все нормально, люди мають роботу і зарплату. Якщо ж  замовлень не дають, значить біда.

Незважаючи на те, що обладнання встановлене ще при радянському союзі, воно дозволяло виготовляти підручники для шкіл дуже доброї якості. Це кажу як інженер-технолог який пропрацював 10 років в поліграфії.

Так, ми зошити (сторінки) в книжковому блоці прошивали нитками, а не клеїли клеєм як це робить багато виробників. В результаті книжка виготовлена на «Атласі» не розклеїться, і сторінки не випадатимуть, бо вони ПРОШИТІ.

Ми друкували дуже багато підручників для школи, на всю Україну, і для різних предметів: математика, історія, біологія, українська мова, і т.д. Я впевнений, що 95% тих хто вчився в українських школах (тепер чи при СССР) навчались на книжках виготовлених на книжковій фабриці «Атлас».

Як я вже сказав, в основному підприємство орієнтувалося на державні замовлення. А чому вони самі не шукали роботу, – запитає читач? Відповідаю. Не дуже просто конкурувати із приватними фірмами, оскільки ми були державне підприємство, і лівачок (як на фірмах) не надрукуєш, відповідно офіційно з ними «тягатися» ми б не могли. Крім того, фабрика спеціалізувалася саме на книжковій продукції, а не етикетках чи афішах.

А книжки великими тиражами (крім державних замовлень) зараз майже не друкують.

Але й це ще не вся біда. Розумні люди мені розказували, що державні замовлення це дуже вигідна «тема». Чому? Бо гроші за виконану роботу йдуть напряму із бюджету, і не потрібно їх вибивати із якихось фірмочок. Тобі просто із державної казни перераховують гроші. Дуже апетитно!

І мені розказували, що народні депутати мають свої друкарні, де і друкують державні замовлення. Тобто ласий шматок забирають собі. Правда це, чи не правда – я не знаю. Але таке мені людина розказувала.

Через це, чи ні, але замовлень на «Атласі» ставало все менше, кількість людей також зменшувалась.

Але й це ще не все! Працівники, ще навіть коли я там працював, постійно розказували історії, що на наше підприємство «поклали око». Чому? Бо це хороша, велика (п’ятиповерхова) будівля із підвальним приміщенням і подвір’ям. І все це майже в центрі міста. Ну як, потекли слюньки?

Чогось мені здається, що там нікому та поліграфія не потрібна 🙁 Думаю, що там колись буде непоганий готель чи торговий центр.

Але що робити із людьми? А людей скорочували, але не так як нерозумні, а «правильно». Ви не один раз бачили як працівники того чи іншого підприємства виходили на демонстрації проти масових скорочень. Ключове тут слово «масових».

У нашому ж випадку число працівників вперто та неухильно скорочувалось, але поступово. Це як жабу кинути в склянку з кип’ятком, то вона звідти вискочить, а якщо в теплу воду і нагрівати поступово, то звариться.

Так і тут, ще десь місяць тому, на найбільшій (ще недавно) друкарні Західної України працювало 60 чоловік, потім були збори, що ще половину (!) потрібно скоротити. І люди самі пишуть заяви на звільнення, щоб отримати гроші при звільненні.

Тепер вдумайтесь: за Союзу працювало 600 чоловік, років десять тому – 250-300, місяць тому – 60, а тепер близько 40.

Щось мені підказує, що треба чекати на місці легендарної друкарні торговий центр чи готель.

Отак і живем…

5 comments

  1. Така наша система… Крадуть, захоплюють, приватизують… І надто мало тих хто якось протидіє…

  2. Зараз з Укртелекомом така ж ситуація…

    • Якщо чесно, то в моєму випадку інформації не багато, і можна тільки здогадуватись чи це некомпетентність керівництва, чи злий умисел. Але схиляюсь до думки що все-таки друге.

    • Укртелеком уже приватна організація давно

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*