Про флешмоб #ЯнеБоюсяСказати

hand-1278398_640Недавно по українському фейсбуці прокотився флешмоб #ЯнеБоюсяСказати, де жертви насилля діляться своїми історіями.

Ознайомитись із історіями людей можна за хештегом: #ЯНеБоюсяСказати  .

Перша реакція тих, хто хоч трошки почитав – «ого, я б не подумав, що проблема настільки поширена».

Якщо чесно, я сам трошки шокований, тим більше, наважилась написати невелика частина жінок.  

І проблема не тільки у жінок, але й дітей і підлітків. Наприклад, я читаю популярного блогера, який певний час провів в АТО. І виявляється, недавно його семилітня дочка була на Дні народження, і там запросили дитячий театр. А закінчилось тим, що «дядя» із цього театру вирішив погладити дитину по її статевих органах.

Потім дитина пожалілась батькові, і він зателефонував до цього «фокусника», який зізнався, що має таку слабкість. Вся історія тут: http://tinyurl.com/gs33hwg  

Як бачимо, проблема існує, навіть якщо про це вголос не говорять.

Тому декілька думок напишу:

1.Чи стикався я десь із цим особисто? Так. Правда, обійшлось «льогкім іспугом», якщо можна так назвати.
Я у старших класах не виглядав на свої роки, був худенький.

Одного темного вечора їхав тролейбусом додому. Підсідає якийсь старший дядько, такий на вигляд трохи «лохуватий», із якимись торбами.

Я увагу одразу не звернув. А тоді починає розмову, типу я маю гроші, давай підемо сигарети купимо. Ще якісь компліменти почав говорити.

Ну я все зрозумів, на кінцевій вийшов, і пішов одразу додому, особливо не оглядався. А він ще кричав: «почекай, почекай».

Налякався я тоді добряче. Бо в нас такий район, що там пустир, і  фільми жахів можна знімати. Там тебе 100 років потім не знайдуть.

Вже пізніше я дивився фільм про маніяка Чикатила. То він діяв аналогічно. На кінцевих зупинках транспорту намагався познайомитись із підлітками, тоді вбивав їх і гвалтував.

Це той самий типаж, навіть на вигляд.

2.Діти та й дорослі повинні приблизно собі уявляти, як будуть діяти у критичній ситуації.

Як правило, ми собі кажемо: «щось придумаю». Насправді, коли є складна ситуація, людина лякається, і її IQ падає ледь не до нуля – вона перестає думати. Крім цього, страх може паралізувати, і людина навіть не крикне і не втече.

Тому, діти повинні знати, як себе поводити у таких ситуаціях.

Наприклад : 

-повністю припинити розмови, якщо хтось здався підозрілим,

-одразу перейти у людне місце (зупинка транспорту, магазин),

-зателефонувати батькам.

3.Про чоловіків.

У деяких чоловіків цей флешмоб викликав сміх. Та й вони думають, що це може стосуватись тільки жінок, дітей і підлітків.

Але, вони можуть опинитись і як третя сторона – як свідок злочину. І повинні вмішатись і допомогти жертві врятуватись.

Пригадую, читав інтерв’ю із культуристом Павлом Зіньком. Він розказував, як прогулюючись парком побачив: п’яна компанія гвалтує жінку. Він вмішався, в результаті йому добряче дісталось, в тому числі ножем порізали біцепс.

Ще одна історія, трошки не по темі. Мій брат, десь у 5-6 класі мав прийти зі школи, було темно (друга зміна навчання). Але у дверях під’їзду стояв п’янюга. Він нічого поганого не робив і не казав, але дитина боялась зайти.

Брат тоді обійшов будинок, і почав перед вікнами кликати, щоб батьки вийшли за ним. Але ми живемо на 5 поверсі, і його писк не чули.

Брат розплакався. Це побачив якийсь чоловік із нашого дому. Він не полінувався, і вийшов запитатись що сталось. Тоді провів дитину через під’їзд, повз п’янюгу.

Ми так і не знаємо, хто це був. Але людина повела себе гідно. Міг, в принципі, сказати щось типу: «це не моя дитина», «а де його тато». Або й міг «не почути» і дивитись телевізор.

Але не був байдужим, і допоміг жертві. Більше б таких людей.

Крім цього, чоловіки у темну пору року можуть провести жінку чи дитину додому чи транспорту.

4.Як вирахувати збоченця.

Це не просто, адже в них мало спільного. Наприклад, у цього «фокусника», якого я згадував у статті – в статусі написано «одружений».

Чикатило також мав дружину, двоє дітей. Порядний сім’янин. Хто б подумав.

Хтось із жінок був жертвою згвалтування п’яної компанії чоловіків.

Так що вирахувати не просто. Але особливо уважними слід бути із тими чоловіками, хто має доступ до великої кількості дітей.

5.Як вберегтись.

Тут вже все сказано і до мене:

-по можливості уникати небезпечних місць у темну частину дня. Якщо є можливість, обходити підозрілі і шумні компанії.

-бажано добиратись на роботу чи навчання постійним маршрутом.

Дехто носить газові балончики. Але вони ефективні невеликий час (бажано за ці пару секунд втекти) і потрібно застосовувати у витягнутій руці, інакше можна самому надихатись випарів.

Крім цього, балончик має бути десь під рукою. Бо поки ви витягнете із сумки загорнутий в поліетиленовий пакет балончик…

6.Гормони.

Чув думку, що у збоченців якісь хімічні зміни в організмі чи щось із гормонами не так.

Але які можуть бути гормони у 60 літнього збоченця, який показує свого «сморчка» дітям чи жінкам? Це ж не 16-20 років, коли гормони “б’ють у голову”.

Скоріше всього проблеми у голові. Про контроль думок я колись писав.

7.Дітям – спорт.

Діти повинні ходити у спортивні секції. Хлопців можна посилати на контактні види (боротьба, рукопашний бій, карате).

Дівчатам також корисний спорт. І справа не у самообороні. Просто спорт формує психологічну стійкість, бо кожне змагання – це мікрострес, який корисний для психіки людини.

8.До батьків.

Дуже важливо, щоб була довіра між дітьми і батьками. Якщо дитина не ділиться із вами своїми проблемами і страхами, то винна не вона, а ви. Бо значить ви для неї командир, а не друг.

І ще одне. Колись читав статтю психолога, що людину (дитину) ніхто не зламає, ні в армії, ні в школі, ніякий хуліган чи злочинець якщо … її не зламають батьки.

Типу, першими дитину «ламають» батьки, а тоді їй важче протистояти несправедливості і злу.

Тому закінчуйте із образами і ставлення дитини у куток на гречку.

9.До «тих».

Дуже сумніваюсь, що цю статтю прочитає злочинець (діючий чи хто тільки планує). Але все одно нагадаю, що «все таємне, стає явним». І про ваш злочин рано чи пізно дізнаються.

Під час цього флешмобу, хтось поділився історією, як їхній вчитель фізкультури «мацав» дівчат. І написали ім’я і прізвище цього вчителя, і запросили інших жертв відгукнутись.

Сама історія була давно, але уявіть собі, якщо цей вчитель зараз доробився до якоїсь посади, «уважаємий чєловєк». У нього діти, внуки. І тут йому кажуть: «Іван Іванович, тут про вас пишуть».

10.Віктімність.

Тут просто констатація факту. Криміналісти пишуть, що певні люди притягують злочинців більше, ніж інші.

Проводили експеримент. Показували в’язням фотографії різних людей, і запитували, кого б вони наважились пограбувати. І вони переважно показували на тих самих людей :(.
Який із цього висновок? Та ніякий, просто факт.
Треба закінчити на чомусь позитивному…

Нагадаю прислів’я: дерево що падає робить більше шуму ніж цілий ліс, що росте. Впевнений, що порядних людей значно більше, ніж негідників.

3 comments

  1. Дивний цей флешмоб, крім публікацій ЗМІ і обговорювання який він важливий з однієї сторони і який безґлуздий з іншої – більш нічого не знайшов.

    • Також читав різні думки, від позитивних до негативних.
      Одне корисно, що дало можливість зрозуміти масштаби проблеми. А батькам пильнувати своїх дітей.

      • У тому то й проблема, що не зрозуміло які масштаби, бо окрім публікацій ЗМІ і срачу навколо теми – більш нічого немає.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*