Є і нам про що згадати

kobzarКоли згадуємо про історію відносин України з Москвою, то перед очима стоять голодомори, сталінські репресії, знищення студентів під Крутами, «сроки» для дисидентів, заборона української мови,  і т.д.

Та виявляється, що українці сильна нація, і незважаючи на всі поразки, нам є що згадати.

Облога  Сагайдачним Москви 1618 року

На початку 1617 року польський королевич Владислав Ваза вирушив походом на Москву. Вирушив за російською царською короною. Зі своїм військом йому вдалось здобути ряд міст, в тому числі Вязьму.

Та згодом в поляків почались проблеми через жовнірів, котрі вчасно не отримала гроші. Моральний стан війська погіршувався, і усі чекали на допомогу від козаків.

Козаки ще перед походом на московське царство, у 1617 році за допомогою кобзарів, ченців, військових розвідників, дізнавались про ситуацію в Москві. Таким чином йшли в наступ вже підготовленими.

Наступали козаки двома шляхами. Одна частина війська, у кількості 4 000 чоловік, та двадцятитисячне військо на чолі з Петром Сагайдачним.

Козакам вдалось взяти штурмом багато російських міст. Зокрема захопили добре укріплене місто Лівни, захопивши при цьому двох високопоставлених воєводів.

Далі, під натиском козаків впали міста Єлець, Лебедян, Скопин, Песочня, Сапожок,  Шацьк.

Потім козаки захопили міста Касимів та Казар.

6 жовтня 1617 року Сагайдачний зі своїм військом отримав пермогу у бою з шеститисячним військом Бутурліна. В особистому поєдинку між командувачами наш гетьман переміг московського полководця. Військо московітів було розгромлене, кіннота втекла.

Після цього козацьке військо об’єдналося із польським, та рушило на Москву. Перший штурм Москви не вдався, і хоча й окремим загонам вдалось  увірватись до деяких частин міста.

Під час облоги столиці, козаки продовжували нападати на навколишні міста. Так, козаки захопили міський посад міста Серпухово, а Калугу взяли в облогу.

Та польська влада почала переговори із Московією.  І 11 грудня 1618 року уклала Деулінське перемир’я. Воно було  дуже невигідне для Москви. Бо таким чином вони втрачали землі як на території сучасної України, так і Смоленські та Новгород-Сіверські землі.

За деякими даними, наш гетьман просто пошкодував Москву через її красу та одну віру.

Конотопська битва

Через союзницький договір підписаний гетьманом Виговським із поляками, Московія 1658 року оголосила війну Гетьманщині.

На весні 1659 року на територію України вдерлося, за різними даними від 100 до 200 тисяч (!) відбірного московського війська.

По дорозі загарбники взяли штурмом ряд українських міст, а також спробували підкорити Конотоп. Та козаки разом із містянами вчинили шалений опір, і не здали місто. Місто понад двох місяців було в облозі.

На допомогу обложеним прийшло спільне козацько-татарське військо чисельністю 50-60 тисяч.

Завдяки обманному маневру козаки заманили відбірну московську кінноту на міст, який одразу зруйнували, та затопили.

Решту воїнів безжально знищили козаки разом з татарами. Між московітами почалась паніка, Трубєцкой залишив інших воєвод, і почав відступати. Козаки три дні переслідували ворогів, аж до самого кордону. По дорозі Трубецкой отримав два важких поранення, його військо покидало артилерію, скарбницю, обоз, знамена.

Тоді татари за деякими даними знищили 10 000 московитів. Після цього татари ще декілька місяців рискали по прикордонних землях Московії в пошуках ясиру. А всього, в тому бою ворог втратив більше 30 000 чоловік.

Поразка елітних частин московського війська призвела до паніки в керівництві Москви, за чутками цар збирався тікати аж за Волгу.

А ось що каже про цю битву російський історик С.Соловйов:

«Цвіт московської кінноти, що відбув щасливі походи 1654 і 1655 років, загинув за один день, і вже ніколи після того цар московський не був у змозі вивести в поле такого блискучого війська. У жалібній одежі вийшов цар Алєксєй Михайлович до народу й жах охопив Москву».

Севастополь – місто російської слави?

Насамкінець хочу поділитись цікавою інформацією. Усі знають, про претензії Росії на Севастополь, та й увесь Крим.

Та виявляється, що у Кримських війнах 1856 – 1859 років українці брали найактивнішу діяльність.

Так, в Севатопольському комплексі «Михайлівська батарея» серед експонатів є фото зроблене 1904 року. На ньому зображені більше 40 ветеранів тієї війни.

І приведені їхні прізвища. Так от,  36, із 41 зображених на фото ветеранів мають українські прізвища. Отут більше http://www.istpravda.com.ua .

От таке-то.

P.S.Вже після написання цієї статті, прочитав матеріал про ще одну перемогу українців із союзниками над московитами. Не знав: http://starozytnosti.blogspot.com/

2 comments

  1. Все, що москалі завойовували – то це чукчі і пустелі. Решта земель їм або дарували, або шляхом обману вони привласнювали. Але на обмані довго штучні проекти не живуть. А війська у статусі гарматного м’яса – не гарантують сили

    • Зараз читаю “Ледокол” – Суворова. Сильна книга, відкриває очі на початок Другої Світової.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*