Як я здавав кров

здати кровЗнайомий священик попросив поширити в соцмережах прохання здати кров для батька та сина. Вони отримали великі ушкодження шкіри через балон що вибухнув.

Треба то треба, мені що, важко перепостити?

Та потім подумалось, що поділитись я поділився, але сам не допоміг. Хоч я не є якимось «бугаєм» але і не останній слимак. Трошки того здоров’я є, міг би й допомогти.

Потім трохи погулив, виявилось що донорів крові дійсно не вистачає. Через що вмирають люди. Тихо, і безшумно. Їх ніхто не покаже по телевізору і не напише в газеті замітки.

Більшість населення дивлячись чергове шоу так і не знатиме, що померла ще одна людина через те, що не було крові. А її дійсно не вистачає.

Я часто критикую СССР, але треба визнати, що тоді пропаганда донорства була на рівні. Це було престижно, навіть якісь значки видавали.

А зараз це нікому не потрібно – можновладці лікуються у Феофанії, де є все.

Так от, сьогодні в мене був вільний день, я сам залишився вдома, і подумав що можна поїхати і зробити добру справу.

Скажу одразу, був трохи мандраж, адже цього ніколи не робив, та й подивився в кухні скільки це 450 мл, і подумав «огого».

Тепер як це було насправді.

здача кровіПишу правду, оскільки мої читачі мені довіряють (це знаю по кількості тих, які приходять із закладок на мій блог).

Знайти місцеву станцію переливання крові дуже легко, задайте в пошуковику «станція переливання крові Львів», чи вказуєте своє місто.

Тут є корисна інформація https://donor.ua/

Тепер про те, де у Львові здати кров. Станція переливання крові знаходиться біля медичного університету, за адресою Пекарська 65. В крайньому разі будь-який аптекар чи працівник університету підкаже.

Враження про саме приміщення: бідно, але акуратно і чисто.

Лікарі відносяться по відвідувачів добре і уважно.

При собі потрібно мати паспорт.

Вас запитають чи не хворіли ви певними хворобами, потім візьмуть кров з пальця щоби визначити групу крові (наступного разу напевне не будуть брати). Після цього направляють до терапевта і потім в кабінет де саме можна здавати кров.

Терапевт мене запитала кому приходяться мені ті, кому я здаю кров. Я відповів що ніхто, просто попросили про допомогу. І сказав що дізнався із соцмереж.

В кабінеті для забору крові було декілька лікарів і … ні одного донора. Тільки в наступному кабінеті хлопчина здавав кров (там перегородки зі скла).

Після заповнення якихось документів, лягаєш на крісло, лікар джгутом перетискає руку, проколює вену і починає поступати кров. Потрібно постійно стискати і розслабляти кулак, щоб краще циркулювала кров.

Я чогось трохи побоювався цієї процедури, аж трохи спітнів. Та як виявилось, біль від проколювання вени трошки більший за укус комара. Та й ніхто не зобов’язує дивитись як проколюють (я не дивився) 🙂

А забір крові безболісний. Взагалі. Просто лежиш собі і про щось своє думаєш. Час-від-часу працівниці запитують чи все в порядку, чи не паморочиться голова, і дивляться скільки накапало.

кровСама процедура триває десь хвилин 10, недовго.

Після цього на ранку ставлять невеличку пов’язку і перев’язують руку щоби не текла кров.

Потім вам дадуть документ, який дає право на 3 оплачувані дні відпустки.

Крім того, дають талон на безкоштовне харчування (на 15 гривень) в їдальні медичного університету (це для львівських). Мені там рис, відбивна, салат та чай обійшлись в 23 гривні, трошки мусів доплатити. До речі, перед забором крові також дають чай та печеня в їдальні самої станції переливання.

Дискомфорту я ніякого не відчував, голова «не крутилася». Тільки трошки боліло від пов’язки на руці, але це так треба, щоб затягнулась ранка. Пишу цю статтю через 3 години після здачі – ніякого сліду, навіть ваші рідні не побачать що ви здавали кров.

Звичайно, цього дня бажано більше відпочити, не перенапружуватися, вчасно лягти спати, нормально поїсти, не пити спиртного.

Але кажу, я більше боявся тієї процедури, ніж там було якогось болю чи незручностей.

Це ж «відточена» процедура ще з часів СССР, так що випадковості там мінімізовані http://podari-zhizn.ru/

Як я вже казав, аналізи з пальця та кров із вени беруть одноразовими голками.

Наступного разу можете здавати кров не раніше ніж через 2 місяці.

Висновок.

У процедурі здавання крові більше якогось «фантомного» страху, ніж воно того вартує. І в більшості випадків ваше самопочуття не зміниться від здачі крові. Можливо буде як легенький недосип вночі.

Навіть кажуть що періодично здавати кров є корисно, адже організм після цього продукує нову, свіжу. Якщо я не помиляюсь, колись лікарі навіть лікували хворих за допомогою кровопускання.

Так що не страшно.

Зле тільки що в самій станції майже не має донорів 🙁

Знаю, більшість не знає (і не дізнається), коли в якісь палаті тихенько помре черговий пацієнт (часто це діти) від того, що їй не вистачило донорської крові.

До речі, десь читав, що в Україні, на 1000 людей припадає 13 донорів, в Європі – 25, а у США і Канаді – близько 50. От так.

P.S. Можливо дехто подумає що я у цій статті хвалюсь, і роблю із себе героя. Але, по-перше, більшість читачів блогу зі мною ніколи не зустрінуться, так що мені все одно.

Крім того, донор крові не є не знати яким супергероєм, оскільки, як я вже казав, процедура ця безболісна і не вимагає особливого геройства.

А так матеріал заставить когось задуматися, і можливо допомогти.

Це все.

12 comments

  1. Ніколи не здавав кров… Якось не приходилось, та і не задумувався про це ніколи… 
    І якщо чесно то коли прочитав і задумався – то хоча і розумію що нічого мені з того не станеться, а коусь можна допомогти, все одно моторошно якось від думки що мою кров будуть “висмоктувати”….

    • Я також боявся, аж трохи зіпрів з того всього.
      Та кажу чесно – найбільша біль була від того як вже після здачі крові перев’язали руку. Фактично болю не було, тільки в в кінці дня хотілося більше відпочити і швидше лягти спати. Але голова не крутилася.
      Сьогодні вже й якось випала з голови ця подія, дискомфорту ніякого.

      Так що все нормально 🙂

      • Ну з логічної точки зору то все зрозуміло. Це ж не гірше ніж коли кров з вени на аналізи беруть. Але все одно якось лячно, механізм самозбереження якийсь чи що…

  2. Кров колись здавав (співробітниці на операцію), нічого страшного в цьому нема, й навіть корисно. Кров оновлюється, починає швидше бігати по організму. Раніше “кровопусканням” лікувалися чи не всі хвороби. Тільки, звичайно, треба знати міру.

    • Все правда, але станція переливання крові порожня! Люди не здаю кров.
      Відповідно дуже багато людей помирає.

  3. Недавно думав про це. Правда не знаю яка у мене група і всяке таке. Можна одразу й дізнатися?
    А чому для чього з пальця кров беруть? Раніше з вени тягнули. 
    Проколів не боюся. Залишається лише дотягнути себе до кровоспускальні 🙂
    Останні абзаци зайві.

    • Якраз і з пальця беруть щоби дізнатися групу крові. А сам забір – із вени.
      Я писав статтю ще на емоціях, за пару годин після здачі крові. Нехай ці абзаци залишаються, що написав, те написав.

  4. Ви знаєте, поки біда близької знайомої не вдарила по голові, я й не згадувала про цю процедуру. Наразі з понеділка таки йду здавати кров. В сина моєї подруги виявили рак крові. Потрібна 2+. Саме така в мене. І зараз абсолютно впевнена, що це вкрай необхідна процедура. Точно знаю, що здам крові стільки разів, скільки дозволять лікарі і дозволить моє здоров’я. Сподіваюсь, що ми разом врятуємо Дмитрика

    • Лікарі більше 450 мл не дадуть здати, і частіше ніж раз у два місяці. Але регулярно можна здавати, це на здоров’ї донора ніяк негативно не позначається.
      В мене також група ІІ +, якщо він зі Львова, і можна здати після 1 червня (скоріше мені не можна), то я можу йому здати. Якщо такі умови підходять, то напишіть мені сюди http://pavlofox.net/napysaty-avtoru/

  5. Це все добре, здача, допомога. Я також би хотів допомогти, і навіть це зроблю. Бо якраз сьогодні побачив оголошення про необхідність моєї крові (+3) хлопцю з важким діагнозом.
    Але маю великі сумніви, бо на жаль, мій, уже покійний батько, яким був Заслуженим Донором України, заразився таким чином гепатитом В, який дуже вдарив по його здоров’ю, спровокував ускладнення печінки, а саме цироз і в кінцевому результаті через 3 роки хвороби (важкої хвороби) помер від саркоми тієї ж печінки.
    Скільки людей, стільки історія.
    Я не хочу спростувати ваші слова та ваш приклад (звернення до блогера), але у кожному моменті є дві сторони, ось головна небезпека у здачі крові в пунктах, і зовсім не біль при процедурі…

    • Не можу сказати про випадок із вашим батьком. Але сам регулярно здаю кров, і бачу що голки та інструменти для аналізу крові лікарі беруть нові, стерильні.
      Самі медики кажуть, що донору практично неможливо заразитись. У більшій небезпеці якраз ті, кому переливають.
      Але згідний, ризик є завжди. Як і у будь-якій справі, щоб ми не робили 🙁

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*