Земля пустує!

фермерВчора приїхали із села, трохи «порили» на городі. Погода чудова, легенький вітерець, свіже повітря, очі відпочивають від монітора. Трошки «згорів» на сонці, але то нічо, пройде.

Здивувала одна деталь, в попередні роки не звертав уваги: поля майже порожні. Ніхто нічого не садить. На зорі незалежності люди так хапали ті земельні ділянки, дехто по пару гектарів мав.

А зараз, в розпал сезону, рідко який тракторчик чи коник проїде в поле. Люди позалишали ділянки і не хочуть важко працювати.

Я їх розумію. Праця на земля – важка, і в наших умовах часто невдячна. От наробиться людина від зорі до зорі, отримає той врожай, а потім не має куди здати.

Держава на то все м’яко кажучи «плюнула» і люди залишились сам-на-сам зі своїми проблемами. А кого цікавлять чужі проблеми?

Але так не має бути, багате село і щасливі, зайняті та заможні люди – це велика сила. Ще Йосип Вісаріонович це розумів, недарма Голодомор комуністи організували.

А де тому селянину збути продукцію? На базар не впустять перекупники, на вулицях ганяє міліція.

Це ж наскільки б зменшилось кількість безробітних, в разі, якби хтось взявся допомогти селу! Та не тільки безробітних, – алкоголіків би поменшало, народжуваність зросла б. Та кінець-кінцем, купівельна спроможність. Для чого ті бідні селяни мають працювати на економіки Іспанії чи Італії, якщо тут земля чекає?

Я думаю, що наше покоління що доживе до часів, коли земля стане товаром, дорогим товаром. Адже все у світі можна «наштампувати», але кількість землі постійна.

Кажуть що нафта це чорне золото. Та яка там нафта, третина світі голодує! Ми можемо нагодувати світ, і на цьому дуже непогано заробити. А в нас землі заростають бур’яном!

В мене таке передчуття, що пройде ще трохи часу, і ці землі куплять чи орендують іноземні власники чи наші олігархи, і селяни будуть гнути спини на своїх ділянках, але вже на пана.

То може варто все-таки якось рятуватися самим? Звичайно що це важко: ні грошей, ні знань, ні збуту, ні впевненості в собі.  Але, є: багато вільної землі, дешева робоча сила, і смикалистий український розум. А гроші … можна скооперуватися із декількома іншими сім’ями і рятуватися. Погодьтеся, це краще ніж шукати щастя десь, у чужині. Зверніть увагу: я не сказав легше.

Oоб стати успішним бізнесменом (не тільки на селі), потрібно постійно вчитися, набувати нові знання. А хто на селі особливо сідає за книжки? Хто вивчає нові технології чи передовий досвід? Через те і не конкурентні.

Розказую приклад із життя. Виростив наш односельчанин дві тони червоного буряка, продати на базарі не зміг, «вийшов» на топ менеджера відомої торгової мережі. Десь набридав тому, щоб він купив у нього бурячок.

Тоді менеджер покликав цього селянина, я каже: «пішли зі мною». Заводить його у підвал, де лежать червоні бурячки із Польщі: один в один. Всі красиві, не пошкоджені, однакового розміру, не гниють.

От він моєму знайомому каже: «твої буряки в сто раз смачніші, але ці я продам швидше. Крім того, вони не гниють». В результаті худоба з’їла той бурячок. Фактично праця пропала задарма.

Так що нам потрібно працювати по-новому, якщо хочемо конкурувати з іноземцями.

Ну і не боятися робити і мріяти.

Розказували мені як десь тут, на Західній Україні датчани викупили за копійки пустуючи селянські хати із глини. Вони вже давно нікому не потрібні стояли, люди повиїжджали в міста.

Так от, датчани всередині повністю зробили ремонт у тих хатах, ззовні побілили глину, поробили зручності у дворі і організовують там зелений туризм. І тепер туди приїздять відпочиваючі із Східної України. Крім того, вирощують там якісь рідкісні культури. Дуже шкода, зараз назву цього села не можу пригадати.

Але факт у тому, що можна, та потрібно боротися, бо того за нас ніхто не зробить.

Пити горілку – сильного розуму не треба. А далі що?

4 comments

  1. Колись я допомагав батькам обробляти три-чотири городи кожен по 10 соток, а цього року й за свої кілька соток під будинком не хочу братися. Хоча я не селянин у душі й витрачати на це сили вже не хочу. Але в цілому я з вами згоден, якась втома відчувається в людей. Наш народ теж, можливо, розвивається циклами – піднесення, спад. Піднесення після проголошення незалежності, потім спад. Піднесення під час Померанчевої революції – зараз знову спад, ще більший, ніж раніше. Я вірю в призначення нашого народу, відчуваю його приховану  силу, й маю надію, що почнеться його піднесення. Але побоююся, що до того часу ми позбудемося своєї землі, яка і є нашим справжнім багатством…  

    • Скоріше всього її викуплять або візьмуть в оренду датчани, голландці чи наші олігархи. А селяни будуть на них працювати.

  2. Тут все занадто складно аби було простим 🙂 Людям земля не потрібна, якщо немає збуту. Люди не ліниві, вони працювали би, але тоді не буде за що жити. Тому праця йде у інші сфери. Для себе багато не потрібно.
    Загалом добре, що земля стоїть і не виснажується промисловими культурами. Все потрібно берегти.
    І ще щодо землі – чому євросоюз так няньчиться з нашими політиками? Відповідь в землі…

  3. Земля буде тільки дорожчати, це без сумнівів.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*