Згадалось…

avtoЗгадав як мене колись підвозили на авто, зараз напишу, може комусь буде цікаво.

Як мене підвозив на авто молодий «автолюбитель»

Я вже колись писав що 2,5 року працював начальником зміни на поліграфічному підприємстві. Робота то була важка і невдячна.

Сама друкарня займалась виготовлення спецпродукції, всіляких талончиків, квитків на футбол, і т.д. Грошей не друкували 🙁 🙂

Оскільки це було «специфічне» виробництво, то нас охороняли хлопці із внутрішніх військ. Це були молоді хлопаки, років по 18-21. Для декого з них за віком я був якщо не дідом, то дядьком точно.

Заставило керівництво нас вийти ще й в неділю попрацювати, і в кінці дня я зібрався йти додому. Та один з солдатів вирішив поїхати додому на своїй машині (ще прийшов його брат), і каже: «давай Павло тебе підкинемо додому».

Та добре, – думаю. Це краще ніж на маршрутці.

Вони сіли на передньому місці, а на задньому. Солдат дав керувати машину своєму молодшому брату (років 16, щось таке).

Скажу одразу: я так ще не їздив. Мало того що він не вмів їздити, а тільки прямо тут вчився, так ще й гонки влаштували на дорозі.

Щоб ви розуміли що я відчував під час поїздки, то скажу що в машині часто лунали поради водієві від старшого брата типу «та не плутай педалі», «ану давай того чувака обгоним», і т.д. Ми часто різко газували, потім раптово гальмували перед самим кузовом чужої машини. Скільки їздив на авто – такого не бачив.

І це все в день, коли багато машин на дорозі.

Зупинились ми на світлофорі, збоку маршрутка. Якась бабця нахилилась в маршрутці щоб подивитись на нас. То «водій» до неї крикнув: «здаров бабуля».

На щастя довезли вони мене додому, все нормально. І хоч це був десь листопад, не душно, я добряче спітнів. Виліз радий що живий 🙂

Більше з ними в машину не сідав.

Як я їхав в машині без  гальм

Це вже було коли я працював на металообробному підприємстві. Після другої зміни, десь година одинадцята вечора.

Наш працівник мав стареньку ВАЗ вісімку, і їхав в район де я живу. Запропонував підвезти – я не відмовився, адже ввечері маршрутки рідко ходять.

Як виявилось, його машина була без гальм. Зовсім. Точніше ледве-ледве їдучи на невисокій швидкості можна було ручніком загальмувати.

Просто того дня він їздив в центр, по-дорозі зламалось авто і мій знайомий так і приїхав на роботу.

Тут, як і в першому разі, я також добряче зіпрів, хоча й це не було літо.

Нас врятувало що на дорозі було мало машин, був вечір. Їхали на із включеною аварійкою, тримали величезну дистанцію між автами.

На якомусь світлофорі ми ледь не в’їхали в чужу машину, ледве якось ручніком загальмував.

Але, тьху-тьху, все нормально.

Скоріше всього той хто це прочитає не буде вражений, але в реалі було круто!

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*